Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Брайка А.I.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

при секретарі Iльченко О.М.

за участю представників

відповідача: Завгороднього I.В., Петровської-Iваніченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р.

у справі № 11/144-А

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 14.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р., позов задоволено повністю. Скасовано рішення ДПI у Голосіївському районі м. Києва від 28.02.2006 р. № 0002511704/3 про застосування фінансових санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД-фізичної особи ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3,40 грн. Повернуто СПД-фізичній особі ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 81,60грн., сплачений згідно із квитанцією від 20.03.2006 р., як внесений у розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

ДПI у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у позові у повному обсязі. У касаційній скарзі та доповненнях до неї посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: п. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , яке полягає в тому, що судом залишено поза увагою доводи податкової інспекції щодо обставин, які відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставами для скасування судового рішення. Зазначає про порушення судами принципу законності, встановленого ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки рішення не грунтуються на нормах Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) в їх сукупності. Наголошує на тому, що згідно із ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , Указом Президента України "Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 11.07.2001 р. № 510/2001 (510/2001) на Державну податкову службу України покладено функції із забезпеченням реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері. Згідно із ст.ст. 8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , ДПI є уповноваженим органом на здійснення перевірок та накладення штрафів за порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що актом податкової інспекції від 15.07.2005 № 268-1704/2195814417 документальної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування СПД - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.04.2003 по 31.03.2005 р. зафіксовано порушення останнім ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , яке полягало у здійсненні оптової торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії.

На підставі акту перевірки прийнято рішення від 28.02.2006р. №0002511704/3 про застосування до позивача відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 17 цього Закону фінансової санкції у розмірі 596053,48 грн.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України (436-15) , санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , які застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього Закону, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України (436-15) ).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) , згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд касаційної інстанції зазначає, що податкова інспекція при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , мала дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим могла прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши ту обставину, що податкова інспекція застосувала до СПД-фізичної особи ОСОБА_1 фінансові санкції за закінченням строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) , зокрема після сплину шестимісячного строку з дня виявлення порушення вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) (порушення виявлено 15.07.2005 р., а санкції застосовані 28.02.2006р.), а також після сплину річного строку з дня вчинення позивачем порушення за операціями, що здійснювались у період з 04.06.2003 р. по 28.02.2005р., дійшов правильного висновку про неправомірність застосування таких санкцій та необхідність у зв'язку з цим скасування спірного рішення.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкової інспекції повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст.17 Закону України № 481/95-ВР (481/95-ВР) .

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. № 509-ХП (509-12) (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 цього Закону до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно із пунктом 1 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язаної із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

За порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом сирцем-плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами статтею 17 цього Закону встановлено, що посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Такти чином, ДПI є іншим органом, якому Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) надано таке право.

Оскільки часткова помилковість висновків судів попередніх інстанцій не призвела до неправильного вирішення справи по суті, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.