Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Мироненка О.В.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на першочергове забезпечення житлом та зобов'язання надати жиле приміщення, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2001 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право на першочергове отримання житла та зобов'язати відповідача надати жиле приміщення у передбачені законодавством строки.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1. вказував на те, що у грудні 1996 року він був звільнений зі служби в Збройних Силах України в запас за станом здоров'я і з грудня 2000 року перебуває на квартирному обліку на загальних підставах.

Посилаючись на те, що він має право отримати житло на пільгових умовах згідно п.45 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, позивач просив задовольнити заявлені вимоги.

Справа слухалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2004 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як було встановлено судами, позивач ОСОБА_1. у грудні 1996 року був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 16 грудня 1996 року.

Позивач після звільнення залишився проживати в м. Києві, де і проходив військову службу.

З 1992 року ОСОБА_1. перебуває на обліку на отримання позачергового житла за рахунок фондів КЕЧ м. Києва.

На підставі заяви позивача розпорядженням голови Залізничної районної державної адміністрації м. Києва від 04.12.2000 року його зараховано на квартирний облік на загальних підставах.

Відповідно до п. 45 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. N 470, генералам, адміралам, офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил СРСР та прирівняним до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

З цього судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що позивач, як офіцер, звільнений з військової служби за станом здоров'я, має право на отримання житла відповідно до вказаного пункту Правил.

При цьому судами правильно зазначено, що згідно із ст. 43 Житлового кодексу Української РСР (5464-10) з числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Проте з матеріалів справи видно, що позивач знаходиться на квартирному обліку на загальних підставах і не ставив питання щодо зарахування його до списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житла.

За таких обставин суди правильно відмовили ОСОБА_1. у задоволенні позову, посилаючись на те, що він включений до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами прийнято законні і обгрунтовані рішення, а тому підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року ухвалу апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.