Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Бутенка В.І.

суддів: Сороки М.О., Панченка О.І., Мироненка О.В., Штульмана І.В.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про засудження комуністичних репресій, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2006 року,-

Позивач звернувся до суду із позовом до Кабінету Міністрів України, просить постановити рішення, яким зобов'язати відповідача виконати зобов'язання держави України по Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) та громадянина, конституційних зобов'язань, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) , стягнути з відповідача моральну та матеріальну шкоду, завдану незаконними діями.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.11.2006р., у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про комуністичні репресії - відмовлено. Позивачу роз'яснено право на звернення з зазначеним позовом в порядку адміністративного судочинства відповідно до КАС України (2747-15) .

Не погоджуючись із ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.03.2006р. та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.11.2006р., ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.1 ст. 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі ст. 109 КАС України, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1, посилаючись на норми ЦПК України (1618-15) , виклав в позові вимоги, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З наданих до суду касаційної інстанції матеріалів справи не виявилося можливим встановити дату звернення позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до Печерського районного суду міста Києва.

При таких обставинах, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій повинні були діяти, як цивільні суди, оскільки позивач звернувся з позовом в порядку цивільного судочинства, а помилкова відмова суду першої інстанції у відкритті провадження у справі за правилами КАС України (2747-15) є підставою для скасування ухваленого з порушенням норм процесуального права судового рішення та повернення справи до Печерського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви за правилами ЦПК України (1618-15) .

Суд апеляційної інстанції, звернувши на це увагу, ухвалу суду першої інстанції не скасував.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22.03.2006р. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01.11.2006р. необхідно скасувати, так як вони ухвалені з порушенням норм процесуального права, а справу повернути до Печерського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви за правилами ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2006 року, - скасувати, а справу повернути до Печерського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.