Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Господарського суду Харківської області від 13.04.2006р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р.

у справі №АС-27/142-06

за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування рішення

Приватна промислово-торгівельна фірма "ЮСІ" (далі по тексту – позивач, ППТФ "ЮСІ") звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту – відповідач, СДПІ) про скасування рішення СДПІ від 02.03.2006р.

Постановою Господарського суду Харківської області від 13.04.2006р. №АС-27/142-06 (суддя Мамалуй О.О.), яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. (головуючий суддя – Погребняк В.Я., судді Горбачова Л.П., Гончар Т.В.), позовні вимоги задоволено частково; скасовано рішення СДПІ від 02.03.2006р. №0000220824/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

СДПІ не погоджуючись з постановою Господарського суду Харківської області від 13.04.2006р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. у справі №АС-27/142-06, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.03.2006р. СДПІ прийнято рішення №0000220824/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 425,00 грн., в т.ч., 340,00 грн. за використання незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій (далі по тексту – РРО) та 85,00 грн. внаслідок проведення операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування обліку кількості товарів.

Рішення СДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.03.2006р. №0000220824/0 прийнято на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності від 18.02.2006р. №20390183 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, в порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ППТФ "ЮСІ" використовував незареєстрований РРО. На підтвердження цього відповідачем зазначається, що належний позивачу РРО зареєстрований 19.05.2004р. СДПІ та використовувався з 22.05.2004р., але поставлений на облік ДПІ Комінтернівського району м. Харкова лише 01.11.2004р. Крім того, в порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", позивач проводив через РРО розрахункові операції без використання режиму попереднього програмування обліку кількості товарів (в кіоску кількість пляшок різних найменувань відрізняється (менше) від кількості пляшок, які запрограмовані в РРО).

Стосовно підтвердженого Актом перевірки порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція та програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

У ч. 1 ст. 7 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначено, що порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Згідно п. 2.10 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. №614 (z0105-01) , при здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації РРО, він вважається зареєстрованим після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.3.-2.8. цього Порядку.

Відповідно до п. 2.8. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), взяття РРО на облік в органі державної податкової служби за місцезнаходження господарської одиниці здійснюється при поданні суб’єктом підприємницької діяльності реєстраційного посвідчення на РРО. Посадова особа державної податкової служби здійснює запис у відповідному розділі Книги реєстраторів розрахункових операцій, а також робить відмітку в реєстраційному посвідченні.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо скасування рішення СДПІ про накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн., оскільки встановлено, що позивач 19.05.2004р. зареєстрував РРО у СДПІ, а відповідальність, відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", передбачена саме за застосування незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій незалежно від взяття на облік в органах державної податкової служби.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Пунктом 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачений обов’язок суб’єктів підприємницької діяльності проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідальність за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлена п. 6 ст. 17 зазначеного Закону у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 85,00 грн., оскільки судами попередніх інстанцій встановлено фактичну невідповідність кількості пляшок наявних у кіоску позивача кількості запрограмованій в РРО.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Харківської області від 13.04.2006р. та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. у справі №АС-27/142-06 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Господарського суду Харківської області від 13.04.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. у справі №АС-27/142-06 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 13.04.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. у справі №АС-27/142-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.