Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Брайка А.І.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Вініченка О.В.

відповідача: Бабєй О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛюЗа"

на постанову Господарського суду Запорізької області від 06.04.2006 р.

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р.

у справі № 13/159/06-АП

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛюЗа"

про стягнення податкового боргу, -

Постановою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р., позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ЛюЗа" в доход бюджету суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 732756,41 грн.

ТОВ "ЛюЗа" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. З урахуванням пояснень до касаційної скарги посилається на те, що постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р. про відмову у задоволенні позову про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.11.2004 р. № 0000920301/0, стягнення податкового боргу за яким є предметом даного спору, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2007 р. у справі № 5/327 скасована, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області. Виходячи з цієї обставини наголошує на тому, що податкове зобов’язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000920301/0 від 15.11.2004 р. є неузгодженим, отже податкового боргу не існує. Вважає, що передбачений п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ судовий порядок звернення стягнення на активи платника згідно із положенням п.1.6 ст. 1 цього Закону має поширюватися лише на випадки, коли сума податкового боргу попередньо не узгоджена з платником. Суди не надали аналізу вказаних положень Закону та не встановили правових підстав для судового стягнення активів платника податків, залишили поза увагою положення ст.ст. 7, 8, 10, 11 Закону згідно із якими встановлено позасудовий порядок реалізації прав органу стягнення на предмет (публічної) податкової застави.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити - без змін, як такі, що прийняті з додержанням приписів чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту планової документальної перевірки ТОВ "ЛюЗа" № 134/33-1/19366502 від 11.11.2004р. "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 р. по 30.06.2004р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2004 р. № 0000920301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2008940 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.12.2004 р. у справі № 5/327 визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000920301/0 від 15.11.2004 р.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. у справі № 5/327 рішення від 24.12.2004 р. скасовано, в позові ТОВ "ЛюЗа" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000920301/0 від 15.11.2004 р. відмовлено.

На час розгляду судами попередніх інстанцій справи № 13/159/06-АП постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р. набрала законної сили 31.05.2005р., що відповідало положенням ст. 105 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. ТОВ "ЛюЗа" мало сплатити узгоджену 31.05.2005 р. суму податкового зобов’язання до 10.06.2005 р. включно.

22.06.2005 р. СДПІ сформовано першу податкову вимогу № 1/18, яка була вручена відповідачеві 23.06.2005 р., згідно із якою загальна сума податкового боргу станом на 22.06.2005 р. становить 1981320,42 грн., у тому числі за основним платежем 1339293 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 642027,42 грн.

На підставі п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" надіслана друга податкова вимога від 25.07.2005 р. № 2/24 про наявність у відповідача податкового боргу у сумі 1950421,75 грн., у тому числі за основним платежем 1365486 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 584527,42 грн., пенею 408,33 грн.

Згідно з актом звірки розрахунків з бюджетом станом на 30.03.2006 р. податковий борг (недоїмка) відповідача у сумі 732756,41 грн. є непогашеним.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається ТОВ "ЛюЗа" у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, законодавець передбачив такий спосіб примусового стягнення податкового боргу, як звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову про стягнення боргу, який виник в результаті несплати податків, самостійно визначених податковим органом податковим повідомленням-рішенням, є такими, що ґрунтуються на приписах законодавства.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією позивача про неможливість застосування, у даному випадку, такого способу примусового погашення податкового боргу, як звернення стягнення на його активи. Таку свою позицію позивач ґрунтує на положеннях п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, якими визначено, що примусове стягнення – звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. У зв’язку з чим, позивач наголошує на тому, що застосування п.п. 3.1.1 п. 3.1ст. 3 вказаного Закону можливе лише щодо тих платників податків, сума податкового боргу яких є неузгодженою.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Таким чином, обов’язковими чинниками для набуття податковим зобов’язанням статусу податкового боргу є його узгодження у визначеному законом порядку та несплата у встановлений законом строк. У разі виникнення податкового боргу законодавець передбачив, що борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду. При чому пунктом 1.6 ст. 1 Закону України визначив, що примусове стягнення (звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу) не потребує попереднього узгодження платником податків суми податкового боргу. Закон № 2181-ІІІ (2181-14) взагалі не передбачає попереднього узгодження податкового боргу із платником податків, не визначає порядку такого узгодження, а тому суди не мали з’ясовувати питання щодо наявності чи відсутності факту узгодження податкового боргу, оскільки наявність чи відсутність такого факту не впливає на висновки щодо стягнення активів платника у вигляді грошових коштів у рахунок погашення його податкового боргу.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних та обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛюЗа" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 06.04.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.