Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.I.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.05.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2006 та постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.06.2006

у справі №2-а-745/06

за позовом ОСОБА_1

до УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці

про вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці про призначення та перерахунок пенсії наукового/ науково-педагогічного/ працівника по інвалідності на пенсію наукового науково - педагогічного працівника, який досяг пенсійного віку.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.06.2006, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2006 у справі №2-а-745/06, позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці починаючи з 03.01.2006 року призначити ОСОБА_1 наукову пенсію за віком і перерахувати її відповідно до встановленого науково - педагогічного стажу 34 роки 17 днів, що складає 90 % від заробітної плати; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці починаючи з 03.01.2006 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між пенсією, яку він отримував та призначеною йому науковою пенсією за віком відповідно до встановленого науково - педагогічного стажу 34 роки 17 днів, що складає 90 % від заробітної плати.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01.04.2004 ОСОБА_1 отримує пенсію наукового /науково-педагогічного/ працівника, який став інвалідом III групи внаслідок загального захворювання, відповідно п. 21 ст.24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) від 13.ХП.91р. №1977-ХП, продовжуючи працювати викладачем Вінницького державного аграрного університету.

25.10.2005 року ОСОБА_1 виповнилося 60 років. З січня 2006 року, ОСОБА_1 звернувся до начальника управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці з проханням перепризначити Йому пенсію отримувану по інвалідності на пенсію призначувану відповідно п. 13 ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) як працівнику який досяг пенсійного віку (за віком), на що йому було відмовлено листом № 330 /05-23-2/02 від 20.03.2006 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог оскільки згідно чинного законодавства України календарна військова служба (МВС) зараховується до державної служби повністю, яка в свою чергу згідно ст. 24 п. 27 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі, а також згідно ст. 57 ч. 1 п.3 Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. № 2984-III (2984-14) забезпечується зарахування до науково-педагогічного стажу робіт за сумісництвом у разі виконання навчальних обов'язків не менш ніж 180 годин на рік.

Як вбачається з матеріалів справи, стаж науково-педагогічного працівника складає 34 роки 17 днів, що дає йому право на отримання пенсії за віком згідно п. 13 ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Відповідно до ст.6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 (1788-12) , особам які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за вибором.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці задоволенню не підлягає, а ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2006 та постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.06.2006 у справі №2-а-745/06 - залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2006 та постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.06.2006 у справі №2-а-745/06 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .