К-12511/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, яким визначено суму податкового зобов'язання - 13.05.2008 Прийняття

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ): від 27.08.2004 № 0002901704/0, яким за затримку на 64 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 2 509,41 грн. до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 501,88 грн. (20% несвоєчасно сплаченої суми) та № 0002891704/0, яким на за затримку на 98 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 27 818,42 грн. до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 13 909,21 грн. (50% несвоєчасно сплаченої суми).

Податкові повідомлення-рішення винесені на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за наслідками проведеної документальної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування СПД ОСОБА_1 за період із 16.10.2001 по 01.04.2004 про що складено Акт б/н та дати, у якому зазначено, що ОСОБА_1 занижено прибутковий податок на загальну суму 69 674,40 грн.: в 2001 році -1471,20 грн., 2002 році - 32 265,60 грн., в 2003 році - 35 937,60 грн., в 2004 році - 0,00 грн. Підставою такого висновку на думку ДПІ було те, що підприємницька діяльність СПД ОСОБА_1 підлягає патентуванню, відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а за період з 2001 року по 2004 рік СПД ОСОБА_1 відповідно до облікової картки платника сплачено за придбані торгові патенти: за 2001 рік - 32 815 грн., за 2002 рік - 90 426 грн., за 2003 рік - 112 239,73 грн., за 2004 рік - 106 800 грн. Загальна сума сплачених патентів за період, що перевірявся, складає 342 280,73 грн. Відповідно донарахований прибутковий податок від підприємницької діяльності зараховується сплатою до бюджету сум за торгові патенти.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2005 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 по справі № 29/503 - позов задоволено.

Господарський суд м. Києва мотивував своє рішення п. 2 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", нормами Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , п. 19 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 № 1077 (1077-98-п) , зазначивши при цьому, що відповідно до декларації за 2002 рік сума чистого доходу СПД ОСОБА_1 склала 99 217 грн., на що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2003 № 0000291701/0, яким нараховані авансові платежі на суму очікуваного доходу у розмірі 99 300 грн. з терміном сплати до 15.03.2003 - 9 070,65 грн., 15.05.2003 - 9 070,65 грн., 15.08.2003 - 9 070,65 грн., 15.11.2003 - 9070,65 грн.

Відповідно до наведеного, судами встановлено, що позивачем проведена оплата торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за 2001 рік - 32 815 грн., за 2002 рік - 90 426 грн., за 2003 рік - 112 239,73 грн., за 2004 рік - 106 800 грн. Загальна сума сплачених патентів за період, що перевірявся, складає 342 280,73 грн., що підтверджено копіями торгових патентів, квитанціями Ощадбанку про оплату торгових патентів та довідками податкових органів про фактично внесену плату за торговий патент.

Таким чином суди визнали, що доводи відповідача про несвоєчасну сплату позивачем авансових платежів по прибутковому податку є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відповідно нарахування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансових платежів з прибуткового податку на підставі пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано також безпідставним.

Щодо питання про поняття узгодженого податкового зобов'язання, яке визначається наступними нормативно-правовими актами: Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Законом України "Про державну податкову службу" (509-12) , Указом Президента України "Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності", наказом ДПА України "Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби" № 110 від 17.03.2001, Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 (z0567-01) , судами встановлено, що авансові платежі по прибутковому податку нараховувалися відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , тобто на підставі даних декларації про очікуваний дохід. За таких обставин судами визнано, що нарахована сума по прибутковому податку не є узгодженим податковим зобов'язанням у розумінні ст. 52 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тобто складання податкового повідомлення за неузгодженою сумою податкового зобов'язання даною нормою не передбачено. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, авансові платежі по прибутковому податку шляхом придбання торгових патентів позивачем сплачувалися вчасно. Відтак судами визнано, що податкові повідомлення-рішення № 0002901704/0 та № 0002891704/0 прийняті з порушення вимог зазначених вище нормативно-правових актів, оскільки податковим органом нараховані штрафні (фінансові) санкції на неузгоджену суму податкового зобов'язання.

Не погодившись із рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2005 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 по справі № 29/503 відповідач - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не було прийнято до уваги і не розглядались в процесі, обґрунтовані доводи відповідача щодо обставин справи.

Щодо порушення норм матеріального права, а саме Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , (ст.)14, скаржник вказує, що для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. Таким шляхом скаржник вважає, що суми плати за патент і суми податку, сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, перераховуються при остаточному перерахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку. Тобто судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги доводи відповідача, щодо проведення перерахунку у зв'язку з відсутністю документів.

Зазначивши про те, що діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу регулюється Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , тому позивачу був зроблений перерахунок прибуткового податку за 2002 рік з урахуванням торгових патентів(довідок), які позивач надав відповідачу 21.02.2003. Таку позицію скаржник підтвердив абз.4 п.22 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів і підсумував про неправильне застосування норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено п. 2 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", - оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі декларацій громадян про очікувані у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи.

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25% річної суми податку, обчисленої за Доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня та до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали (п. 3 ст.14 зазначеного Декрету).

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

При цьому необхідно врахувати, що діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу регулюється нормами Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , а порядок зарахування коштів, одержаних від продажу торгового патенту визначається Кабінетом Міністрів України. таким чином правомірним є посилання судів на те, що на суму сплаченої вартості торгового патенту за відповідний звітний період зменшується сума авансових внесків податку на прибуток або прибуткового податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

А оскільки встановлено, що відповідно до декларації за 2002 рік сума чистого доходу позивача склала 99 217 грн., а оплата торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за період, що перевірявся, складає 342 280,73 грн., таким чином, доводи відповідача про несвоєчасну сплату позивачем авансових платежів по прибутковому податку є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відповідно і нарахування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансових платежів з прибуткового податку на підставі пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" судами правомірно визнано безпідставним.

Також вірним є висновок судів про те, що податкове зобов'язання позивача є не узгодженим з огляду на наступне.

Порядок проведення та оформлення результатів перевірок податковими органами, прийняття та форма податкових повідомлень-рішень, узгодження суми податкового зобов'язання, визначення податкових зобов'язань контролюючим органом визначається наступними нормативно-правовими актами: Законом України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу" (509-12) ; Указом Президента України від 23.07.1998 № 817/98 "Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) ; наказом ДПА України "Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби" № 110 (z0268-01) від 17.03.2001; Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 (z0567-01) .

Як встановлено судами, авансові платежі по прибутковому податку нараховувалися відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , тобто на підставі даних декларації про очікуваний дохід. За таких обставин нарахована сума по прибутковому податку не є узгодженим податковим зобов'язанням ані у розумінні ст. 52. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ані у розумінні Порядку направлення податкових повідомлень-рішень. Відповідно до Порядку направлення податкових повідомлень-рішень, податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника) зокрема й щодо обов'язку платника податків сплатити суму штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання. Окрім того, форма податкових повідомлень визначена п. 3.2. зазначеного Порядку направлення податкових повідомлень-рішень. Спірні податкові повідомлення-рішення винесені згідно форми "Ш", тобто за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання та складає податкове повідомлення у випадках, визначених п. 3.1. Порядку направлення податкових повідомлень-рішень. Складання податкового повідомлення за неузгодженою сумою податкового зобов'язання даним пунктом не передбачено.

На спростування заперечень скаржника необхідно наголосити на тому, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 64 та 98 календарних днів відповідно, граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Однак авансові платежі по прибутковому податку шляхом придбання торгових патентів позивачем сплачувалися вчасно.

Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача і тому прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства України, так як штрафні (фінансові) санкції нараховані на неузгоджену суму податкового зобов'язання, оскільки порядок узгодження податкового зобов'язання визначений зазначеними вище нормативними актами, не дотримано.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2005 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 по справі № 29/503 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.