Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Усенко Є.А.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 року

по справі № А17/235

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлограджилстрой"

до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У вересні 2005 року Відкритого акціонерного товариства "Павлограджилстрой" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач / скаржник) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.04.2005 р. № 972342/0 на суму 40 262 грн. 44 коп. про донарахування та стягнення податку на прибуток – 28 758 грн. 89 коп. та штрафних санкцій 11 503грн. 55 коп. .

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями, ухваленими у справі судами першої та апеляційної інстанцій, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94); ст. 206 КАС України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 вересня 2006 року залишив без розгляду касаційну скаргу ОДПІ з підстав пропуску місячного строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 березня 2007 року скасовано ухвалу від 11 вересня 2006 року, а справу направлено до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання щодо прийняття касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2007 року відкрито провадження за касаційною скаргою Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 року у даній справі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі результатів комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Павлограджилстрой" за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., викладених в акті №89-23/1-23079576 від 28.03.2005 р. відповідач 08.04.2005 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000972342/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 40 262 грн. 44 коп., у тому числі – 28 758 грн. 89 коп. основного платежу та 11 503 грн. 55 коп. штрафних (фінансових) санкцій

В акті зазначено, що позивач в порушення пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97ВР (із змінами і доповненнями) в 2 кварталі 2004 р. провів перерахунок заборгованості в зв'язку із зміною обмінного курсу гривні на дату оплати товару в сумі 115 035 грн. 55 коп.

У травні 2003 року позивач (покупець) уклав контракт з нерезидентом (продавцем) на поставку хімічних продуктів, за умовами якого валютою оплати є євро, а строки оплати визначаються додатковими угодами до даного Контракту при кожній поставці.

Позивач, одержавши за вказаним контрактом товар, на виконання вимог п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94, відніс 1 588 823 грн. 57 коп. до своїх валових витрат, посилаючись на дані вантажних митних декларацій.

Здійснюючи в подальшому оплату за придбаний та одержаний товар, позивач сплатив комерційному банку 1 789 994 грн. 80 коп. з урахуванням залишку на рахунку 8,25 євро (53 грн. 91 коп.).

Вказана сума становила суму фактичних витрат позивача по розрахункам за придбаний товар в національній валюті.

В зв'язку з цим у другому кварталі 2004 р. позивач відкоригував свої валові витрати. Сума коригування була визначена ним в розмірі 115 035 грн. 55 коп., що менше різниці між фактичними виплатами при повному розрахунку за товар та вартістю товару, визначеної при його оприбуткуванні за даними вантажних митних декларацій.

До валових витрат згідно п.п. 5.2.9 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94 відносяться зокрема суми витрат по операціях, передбачених статтею 7 цього Закону, тобто щодо суті даного спору – витрати в іноземній валюті, порядок обчислення яких визначено п. 7.3 ст. 7 Закону.

Відповідно до пп. 7.3.2. п. 7.3 ст. 7 Закону витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно п.п. 7.3.4. п. 7.3 ст. 7 Закону у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Абзацом другим підпункту 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону визначено порядок перерахунку балансової вартості заборгованості, визначеної в іноземній валюті. який полягає у тому, що у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо необхідності задоволення позову та скасування спірного акту ненормативного характеру.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 року по справі № А17/235 такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 року по справі № А17/235 залишити без змін.

Справу № А17/235 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.