К-36050/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість - 13.05.2008 Прийняття

Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Керченської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 06.07.2005р. № 0001092301/2 в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 546 597 грн. та № 0001102301/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 990624 грн., в т. ч. 582720 грн. основного платежу та 407904 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 28.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. у справі № 2-25/3485-2006 позов задоволено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що послуги, які призначені до використання і споживання за межами митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість; на господарські операції з перевалювання експортних вантажів дія абз. 3 ст. 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та постанова Кабінету Міністрів України від 17.01.2005р. № 53 (53-2005-п) не розповсюджується; статус вантажів визначений дорученнями на навантаження, коносаментами, вантажними митними деклараціями; визначальною умовою застосування нульової ставки є місце використання та споживання послуг; послуги з перевалювання експортних вантажів не є транспортними послугами по їх перевезенню; відповідачем безпідставно не застосовано зазначену постанову від 17.01.2005р. № 53 до операцій з надання послуг з перевалювання транзитного вугілля; портовий та канальний збори оподатковуються за нульовою ставкою; відповідачем порушено порядок оформлення результатів перевірки.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, в задоволенні позову відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6, п. 11.15 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2005р. № 53 (53-2005-п) .

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення – без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура Автономної республіки Крим заперечення на касаційну скаргу не подала.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 21.03.2005р. № 86/23-4/01125554 про результати позапланової документальної перевірки з питань обґрунтованості заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за грудень 2004 року та січень 2005 року в якому зазначено про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за ці періоди в розмірі 1197 853 грн., станом на 23.03.2005р. у позивача значиться переплата в сумі 2227558 грн. 60 коп., чиста сума податкових зобов’язань складає в грудні 2004 року 319730 грн. зі знаком мінус, в січні 2005 року 582720 грн. зі знаком плюс.

Відповідно до ч. 3 п. 1.4. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (станом на момент здійснення господарських операцій) поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг.

Згідно пп. 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 цього закону (в редакції на час здійснення господарських операцій) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Із зазначеного слідує висновок про те, що умовою для застосування платником податку – резидентом нульової ставки оподаткування податком на додану вартість таких операцій є їхнє призначення та споживання саме за межами митної території України.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (станом на момент здійснення господарських операцій) митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються), включає фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; комісійні та брокерські винагороди; ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Тобто вказані фактичні витрати, як складова вартості товарів, що експортуються, також оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Згідно ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України; транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники транзиту - вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту; договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень (ст. 7 цього Закону).

З цього слідує, що послуги порту з перевалювання вантажів не можуть бути віднесені до транзитних послуг.

Щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України "Питання сплати податку на додану вартість за операціями з надання послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через територію і порти України" від 17.01.2005р. № 53 (53-2005-п) слід зазначити, що послуги з перевалювання транзитних вантажів, а саме кам’яного вугілля, яке згідно розділу V Закону України "Про митний тариф України" (2371-14) входить до групи 27 Енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні, оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до ст. 48 Кодексу торговельного мореплавства України правове становище екіпажу судна, що плаває під прапором України, а також відносини між членами екіпажу, які беруть участь в експлуатації цього судна, між членами екіпажу цього судна і судновласником визначаються чинним законодавством України;відносини, зазначені у частині першій цієї статті, що виникають на судні, яке знаходиться в територіальному морі та внутрішніх водах України і плаває під прапором іншої держави, регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно, договорами між судновласником і членами екіпажу судна, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно п. п. 1, 9 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 (1544-2000-п) , портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором; державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння портових зборів визначається за прапором, під яким це судно плаває, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує.

Оскільки іноземне судно, що перетинає митний кордон України, заходячи в територіальні води України, зберігає за собою статус території держави, під прапором якої воно перебуває (поза межами митного кордону України), послуги, що надаються судновласнику-нерезиденту за прохід його судна через канал чи протоку (включаючи портові збори) слід вважати такими, що підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою.

Таким чином, положення пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6, п. 11.15 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2005р. № 53 (53-2005-п) , (в редакції на час здійснення господарських операцій) позивачем не порушувались.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної республіки Крим без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 28.08.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. у справі № 2-25/3485-2006 – без змін.