Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.05.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на хвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 15.06.2006

у справі №25/102-А

за позовом Акціонерного банку "Діамант"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень рішень

Акціонерний банк "Діамант" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень рішень №0001122302\0 від 05.10.2005 року, № 0001122302М від 31.10.2005 року, №0001122302\2 від 29.12.2005 року та № 0001122302\3 від 09.03.2006 року в частині сплати податкового зобов'язання в сумі 108 530,67 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 у справі №25/102-А, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним банком "Діамант" за період з 01.10.2002 по 30.06.2005, за результатами якої складено Акт №555/23-2/23362711 від 03.10.2005.

На підставі Акту перевірки 05.10.2005. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001122302/0 на суму 113 941, 26 грн., з них 37 980, 42 грн. основного платежу та 75 960, 84 грн. штрафних санкцій.

За результатами оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку скарги позивача залишено без задоволення, та прийнято податкові повідомлення-рішення №0001122302/1 від 31.10.2005, №0001122302/2 від 29.12.2005, №0001122302/3 від 09.03.2006.

Судами також встановлено, що згідно протоколу №47 від 10.11.2004 Правлінням АБ "Діамант" з метою залучення клієнтів було затверджено Порядок проведення акції "Діамантовий подарунок". Акція була проведена в період з 17.11.2004 по 07.03.2005 та її учасниками були вкладники. Відповідно до Порядку проведення Акції, наказом Голови правління Банку була створена комісія, яка 09.03.2005 визначила переможця акції, про що було складено Акт про результати визначення переможця акції "Діамантовий подарунок" від 09.03.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Переможцем акції "Діамантовий подарунок" з 1488 вкладників, які брали участь у визначенні переможця, визначено ОСОБА_2, який зробив вклад в Запорізькій філії Позивача по договору банківського вкладу №0010/А/З від 18.11.2004р. та набув право на участь в Акції.

11.03.2005р. згідно договору дарування грошей, ОСОБА_2 прийняв в дар від Позивача гроші в сумі 139 141, 88 грн., які були перераховані на відповідний банківський рахунок обдарованого.

Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог суди посилались на те, що сума отриманих в результаті проведеної Банком акції між своїми вкладниками підлягає оподаткуванню, як подаровані платнику податку кошті за правилами оподаткування спадщини, отриманої не спадкоємцями першої черги та відповідний податок становить 13 %, який сплачується платником податку самостійно, що було роз'яснено у відповідному договорі дарування, який відповідає вимогам діючого цивільного законодавства. Крім цього, судами зазначено, що законодавчого визначення термінів приз та виграш не визначено, але враховуючи природу та відносини між Банком та особою, яка отримала в результаті проведеної акції подарунок, а також підстави та умови його отримання такий подарунок не може бути призом або виграшем.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач наголошує на тому, що порушення матеріального права, а саме п.п.9.5.1 п. 9.5 ст. 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" полягає в чому, що судами попередніх інстанцій зроблено висновок, про те, що отримана фізичною особою (ОСОБА_2) (за результатами проведення Позивачем акції "Діамантовий подарунок") сума коштів в розмірі 139 141,88 грн. є подарунком, у зв'язку з чим оподаткування вказаної суми має відбуватись в порядку та у розмірах, визначених ст. 14 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", а не п.п. 9.5.1 п. 9.5 ст. 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

Проте думка відповідача спростовується наступним.

Згідно пунктів 9.5.1 та п.9.5.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі Закон) податковим агентом платника податку при нарахуванні на його користь доходу у вигляді призів, виграшів у лотерею (крім державних лотерей), інших розіграшів або виграшів в азартних іграх, є особа, яка здійснює таке нарахування. Аналізуючи порядок викладених слів у вказаній нормі, слід зазначити, що "азартний" відноситься до всіх способів отримання призів (виграшів): лотерея (крім державної), розіграші та безпосередньо азартні ігри, у зв'язку з чим висновки судів, що розміщення вкладу та відповідна рекламна акція Банку не відносяться до азартних ігор, є правильним та правомірним.

Відповідно до п. 9.5.1 та п. 9.5.2 ст. 9 Закону при нарахуванні доходів у вигляді виграшів у лотерею (крім державних лотерей) або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати, понесені платником податку у зв'язку з одержанням такого доходу. При нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в казино, інших гральних місцях чи домах (далі - гральний заклад), за винятком гри в тоталізатор, враховуються витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом робочого дня (зміни). При нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в тоталізатор, враховуються витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу. Доходи, зазначені у цьому підпункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок. Порядок податкового обліку доходів та витрат платників податків - гравців у гральних закладах встановлюється центральним податковим органом. Платник податку, який отримує дохід у вигляді виграшу в азартні ігри в казино, інших гральних місцях чи домах (далі - гральний заклад), зобов'язаний включити до складу свого загального оподатковуваного річного доходу позитивну різницю між сумою такого доходу та документально підтвердженими витратами, понесеними у зв'язку з отриманням такого доходу протягом такого року.

Отже з наведеного вбачається, що для участі у відповідних розіграшах передбачається придбання права на участь у таких лотереях та розіграшах шляхом понесення певних витрат, які при визначенні доходу за результатами відповідної гри (розіграшу) враховуються. Між тим, статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено поняття вклад (депозит), яким є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору, тобто банківський вклад (депозит) (незалежно від умов вкладу) є, зокрема, зворотним та строковим, тоді як при визначенні доходу за результатами участі у вказаних лотереї чи розіграшах не беруться не уваги витрати на придбання права на участь у таких лотереях чи розіграшах, та у яких не беруться до уваги витрати, понесені платником податку у зв'язку з одержанням такого доходу, тобто вказані витрати не є зворотними, а відповідно і строковими. Це також підтверджується наявним у справі Порядком проведення акції "Діамантовий подарунок для вкладників фізичних осіб АБ "Діамант" (а.с.64-67), згідно якого не передбачено врахування (відрахування) із суми отриманого подарунку суми відповідного вкладу. До того ж, як вбачається із зазначеного порядку, умовами проведення Банком акції "Діамантовий подарунок" було отримання фізичною особою саме подарунку.

Крім цього, слід вказати, що вклад до Банку незалежно від розміру (підпадає його розмір під умови вказаної акції або ні) має самостійне, визначене вище призначення, відокремлене від умов акції, що проводилась Позивачем, тоді як виграш (приз) є результатом цільової участі платника податку у відповідній грі (розіграші) - для отримання доходу у вигляді призу (виграшу).

Аналіз викладено дає підстави для висновку про те, що отримана фізичною особою - ОСОБА_2 - вкладником Банку сума 139 141,88грн. за результатами проведення Позивачем акції "Діамантовий подарунок", передача та отримання якої відбулись та підтверджується договором дарування грошей від 11.03.2005 року є подарунком, у зв'язку з чим оподаткування вказаної суми має відбуватись в порядку та розмірах, визначених ст. 14 Закону, що має посилочну норму до ст. 13 Закону, а протилежний висновок Інспекції в акті перевірки № 555\23-2\23362711 від 03.10.2005 року та нарахування Банку податку з доходів фізичних осіб згідно оскаржуваних Рішень є неправомірним та таким, що протирічить нормам законодавства.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП задоволенню не підлягає, а ухвала Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 та постанова господарського суду м. Києва від 15.06.2006р. у справі №25/102-А - залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 15.06.2006р. у справі №25/102-А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.