Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Термоізоляція"

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006р. у справі № А36/114

за позовом Закритого акціонерного товариства "Термоізоляція"

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання вчинити дії,

Закритим акціонерним товариством "Термоізоляція"подано позовпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську № 464/15-4/01414979/46098 від 01.11.2005р. про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 244 грн. 38 коп. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 2 443 грн. 80 коп. та зобов’язання внести зміни до облікової картки товариства і виключити суми, які стали підставою для нарахування штрафної санкції і безпосередньо штрафну санкцію.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006р. у справі № А36/114 в задоволенні позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 464/15-4/01414979/46098 від 01.11.2005р. відмовлено; позовну заяву в частині зобов’язання внести зміни до облікової картки товариства і виключити суми, які стали підставою для нарахування штрафної санкції і безпосередньо штрафну санкцію залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно вимог чинного законодавства, оскільки позивач допустив затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання; у позовній заяві позивачем не визначено конкретних відомостей, зазначених в особових рахунках, до яких він просить внести зміни.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині відмови у визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення та ухвалити нове рішення по справі, яким зазначену позовну вимогу задовольнити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 4, 17 Закону України "Про плату за землю", ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 9 КАС України.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін зазначивши, що суди вірно застосували норми законодавства України та винесли законні і обґрунтовані рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем відповідно розрахунку було узгоджено суму податкового зобов’язання по земельному податку в розмірі 2 443 грн. 80 коп. з терміном сплати 30.04.2004р.; в подальшому уточненим розрахунком позивач узгодив суму податкового зобов’язання в розмірі 2 443 грн. 80 коп. з терміном сплати до 30.06.2004р.; зазначена сума була сплачена позивачем 19.07.2004р., тобто з порушенням граничного строку; податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій прийняте на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно преамбули, ст. 25, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про плату за землю" (станом на момент виникнення спірних правовідносин) цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку; за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом; за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України (2768-14) та законами України.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю" (2535-12) є загальною нормою з цих питань і тому відповідачем обґрунтовано застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду судом касаційної інстанції, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права,висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та залишення без розгляду позовної заяви в іншій частині є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Термоізоляція" відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006р. у справі № А36/114 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.