К-39006/06 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 13.05.2008 Прийняття

В серпні 2005 року ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви від 17.11.2005 р. про зміну позовних вимог) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 02.06.2005 р. № 0000712202/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 305 016 грн., у тому числі: 195 288 грн. - основний платіж та 109 728 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р. у справі № 49/181-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р., позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПДВ у розмірі 219 455 грн. включено позивачем до податкового кредиту з дотриманням вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Не погоджуючись з наведеними вище судовими рішеннями, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р., прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю.

Відповідач стверджує, що судами попередніх інстанції помилково не було застосовано пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункти 2, 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165 (z0233-97) та стаття 72 КАС України.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була проведена планова документальна виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" за період з 13.06.2002 р. по 01.01.2005 р., за результатами якої складено акт № 2969 від 01.06.2005 р.

Перевіркою встановлено, що підприємством у 2002-2003 рр. по господарських операціях з ТОВ "Транссервіс" та ДП "Екопромбут" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 219 455 грн., які не підтверджені первинними документами, з яких 24 167 грн. підприємство самостійно відкоригувало в липні 2003 р. Вказаний висновок податковий орган мотивував тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 р. установчі документи ТОВ "Транссервіс" та його свідоцтво платника ПДВ визнані недійсними. Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.09.2004 р. № 448/19-4013-1 свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Транссервіс" анульоване з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2005 р. № 0000712202/0 про визначення ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 305 016 грн., у тому числі: 195 288 грн. основного платежу та 109 728 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує позицію судів попередніх інстанцій щодо безпідставності визначення до сплати позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 305 016 грн., з огляду на слідуюче.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами, протягом 2002-2003 років позивач мав взаєморозрахунки з ТОВ "Транссервіс" у зв’язку з придбанням у останнього товарів. Згідно податкової накладної № 165 від 17.07.2002 р. та накладної № 165 від 17.07.2002 р. ТОВ "Транссервіс" поставило товар ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" на загальну суму 3136,50 грн., у т.ч. ПДВ 522,50 грн.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній № 165 включена до складу податкового кредиту у липні 2002 р., що підтверджується реєстром податкових накладних та актом перевірки.

Між ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" та ТОВ "Транссервіс" укладено договір № 17/14-08 від 14.08.2002 р.

Виконання вказаного договору підтверджується накладною від 04.01.2003 р. № 6 на загальну суму 354 997,17 грн., у т.ч. ПДВ 59 166,20 грн., податковою накладною від 06.09.2002 р. № 368 на загальну суму 354 997,17 грн., у т.ч. ПДВ 59 166,20 грн.

ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" укладено договір з ТОВ "Транссервіс" № 05/10-02 від 08.10.2002 р. Виконання договору підтверджується накладною № 486 від 08.10.2002 р. на загальну суму 97 844,76 грн., податковою накладною від 08.10.2002 р. № 486 на загальну суму 97 844,76 грн., у т.ч. ПДВ 16 307,46 грн., платіжним дорученням № 63 від 17.10.2002р. на загальну суму 97 844,76 грн.

Між ТОВ "Пергам - Україна Інжиніринг" (покупець) та ТОВ "Транссервіс" (продавець) укладено договір № 08/10-02 від 08.10.2002 р., відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує електронний блок до расходомеру DF-868. Виконання договору підтверджується накладною від 22.11.2002 р. № 486/2 на загальну суму 33 480,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 580,00 грн., податковою накладною від 08.10.2002 р. № 473 на загальну суму 33 480,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 580,00 грн., рахунком № 412 від 08.10.2002 р., платіжним дорученням від 08.10.2002 р. № 53 на загальну суму 33 480,00 грн. Згідно рахунку - фактури від 31.10.2002 р. № 301 та платіжного доручення від 31.10.2002 р. № 66, ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" здійснило оплату за отриманий товар від ТОВ "Транссервіс" в розмірі 9 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 500,00 грн. ТОВ "Трансервіс" виписало ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" податкову накладну від 31.10.2002 р. № 585 на загальну суму 9 000 грн., у т.ч. ПДВ 1 500,00 грн.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним № 368, № 486, № 473, № 585 позивачем включені до складу податкового кредиту у вересні, жовтні 2002 р., що підтверджується реєстром податкових накладних та підтверджено актом перевірки. Всього у жовтні 2002 р. до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ у розмірі 23 387, 46 грн.

Згідно рахунку - фактури від 23.12.2002 р. № 871 та платіжного доручення від 23.12.2002 р. № 95 ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" здійснило оплату за отриманий товар від ТОВ "Транссервіс" в розмірі 7 970,40 грн., у т.ч. ПДВ 1 328,40 грн. ТОВ "Транссервіс" виписало ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" податкову накладну від 23.12.2002 р. № 873 на загальну суму 7 970,40 грн., у т.ч. ПДВ 1 328,40 грн.

Згідно рахунку - фактури від 23.12.2002 р. № 870 та платіжного доручення від 23.12.2002 р. № 94 ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" здійснило оплату за отриманий товар від ТОВ "Транссервіс" в розмірі 59 176,80 грн., у т.ч. ПДВ 9 862,80 грн. ТОВ "Транссервіс" за поставлений товар та отримані кошти виписало ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" податкову накладну від 23.12.2002 р. за № 874 на загальну суму 59 176,80 грн., у т.ч. ПДВ 9 862,80 грн.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним № 873, № 874 позивачем включені до складу податкового кредиту у грудні 2002 р., що підтверджується реєстром податкових накладних, не заперечується відповідачем та підтверджено актом перевірки. Всього у грудні 2002 р. до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ у розмірі 11 191,20 грн.

Згідно податкової накладної № 492 ТОВ "Транссервіс" поставило товар ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" на загальну суму 390 000 грн., у т.ч. ПДВ 65 000 грн., ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" перерахувало ТОВ "Транссервіс" грошові кошти платіжними дорученнями № 138 від 27.06.2003 р. на загальну суму 100 000 грн., № 139 від 27.06.2003 р. на загальну суму 130 000 грн., № 140 від 27.06.2003 р. на загальну суму 160 000 грн.

Згідно податкової накладної № 505 ТОВ "Транссервіс" поставило товар ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" на загальну суму 139 579,62 грн., у т.ч. ПДВ 23 263,27 грн., ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" перерахувало ТОВ "Транссервіс" грошові кошти платіжними дорученнями № 154 від 07.07.2003 р. на загальну суму 139 579,62 грн.

Згідно з податковою накладною № 54 від 20.01.2003 р. ТОВ "Транссервіс" поставило товар ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" на загальну суму 58 849,18 грн., у т.ч. ПДВ 9 807,03 грн., ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" перерахувало ТОВ "Транссервіс" грошові кошти платіжним дорученням № 4 від 20.01.2003 р. на загальну суму 58 842,18 грн.

Згідно з податковою накладною № 105 від 29.01.2003 р. ТОВ "Транссервіс" поставило товар ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" на загальну суму 17 698,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 949,67 грн., ТОВ "Пергам-Україна Інжиніринг" перерахувало ТОВ "Транссервіс" грошові кошти платіжним дорученням № 20 від 29.01.2003 р. на загальну суму 17 698,00 грн.

Вищезазначені суми з податку на додану вартість по податковим накладним № 492, № 165, № 505, № 165, № 105, № 54 позивачем включені до складу податкового кредиту у червні, липні та січні 2003 р., що підтверджується реєстром податкових накладних та підтверджено актом перевірки. Всього у січні 2003 р. до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ у розмірі 12 756,70 грн.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Транссервіс" та його свідоцтва платника ПДВ постановлено судом 25.06.2004 р.

Тобто, як вірно зауважено судами, на дату складання ТОВ "Транссервіс" податкових накладних та видачі їх позивачу, ТОВ "Транссервіс" було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ, на момент проведення перевірки позивач мав усі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, і цей факт відповідачем не заперечується, доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Транссервіс" станом на час видачі позивачу податкових накладних податковим органом не надано, відповідачем не надано доказів перевірки ТОВ "Транссервіс" з питань правильності формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2002 р., вересень 2002 р., жовтень 2002 р., грудень 2002 р., січень 2003 р., червень 2003 р., липень 2003 р., не надано доказів несплати сум ПДВ ТОВ "Транссервіс", перерахованих позивачем по спірним господарським операціям до бюджету.

Судами встановлено, що факт здійснення вищенаведених операцій засвідчено актом перевірки податкового органу, наданими сторонами доказами та податковими накладними, виданими ТОВ "Транссервіс" без будь-яких застережень щодо їх форми та змісту.

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини. З матеріалів даної справи не вбачається, що договори про постачання товару були визнані недійсними в установленому порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р. та постанова господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р. ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, у зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.