колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Горбатюка С.А., Федорова М.О.,

при секретарі - Охріменко Р.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача Клименко О.А., Бичкова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України та регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання протиправними, скасування рішень, зміни дати та формулювання причин звільнення, стягнення премії та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на постанову Печерського районного суду м. Києва від 3 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 у січні 2006 року звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати нечинним подання начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20 вересня 2005 року про позбавлення її премії, визнати протиправними дії регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області щодо невиплати премії, визнати нечинним перелік №2 змін до штатного розпису регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, скасувати наказ Фонду державного майна України від 27 вересня 2005 року про попередження її про можливе звільнення, змінити дату та формулювання причин звільнення, стягнути на її користь премію та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 7000.00 грн.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 3 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано нечинним подання начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20 вересня 2005 року в частині позбавлення премії першого заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області ОСОБА_1 Визнано протиправними дії регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області щодо невиплати премії за вересень 2005 року першому ступнику начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області ОСОБА_1 Визнано нечинним перелік №2 змін до штатного розпису регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області в частині виключення зі штатного розпису посади першого заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. Скасовано наказ Фонду державного майна України від 27 вересня 2005 року про попередження про можливе вивільнення та наказ Фонду державного майна України від 02 грудня 2005 року про звільнення ОСОБА_1 Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з 5 грудня 2005 року на 22 серпня 2006 року та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з п. 1 ст. 40 КЗпП України (322-08) на ч. 1 ст. 38 КЗпП Країни. Стягнуто з регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на користь ОСОБА_1 премію у розмірі 761 грн. 94 коп., середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 15924 грн. 09 коп., компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 500 грн. 00 коп., а всього 17186 грн. 03 коп. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої їй моральної шкоди у розмірі 500 грн. Сягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витати у розмірі 836 грн. 90 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській м. Києва він було залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 3 листопада 2006 року без змін.

Вказуючи на допущені, на думку регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 працювала у регіональному відділенні Фонду державного майна України по Київській області з 11 жовтня 1999 року та була призначена на посаду першого заступника начальника регіонального відділення згідно з наказом Фонду державного майна України №55-р від 6 квітня 2005 року. 20 вересня 2005 року Головою Фонду затверджено перелік №2 змін до штатного розпису регіонального відділення, згідно з яким посаду першого заступника начальника виключено зі штатного розпису. Затверджений перелік №2 змін до штатного розпису введено в дію наказом начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20 вересня 2005 року № 63. У зв'язку зі скороченням посади першого заступника начальника регіонального відділення 27 вересня 2005 року Головою Фонду державного майна України був виданий наказ №213-р, яким начальнику регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області було доручено попередити позивачку про можливе вивільнення з роботи за ст.. 40 п. 1 КЗпП України (322-08) та запропонувати їй іншу роботу у регіональному відділенні Фонду. 5 грудня 2005 року позивачку звільнено із займаної посади першого заступника начальника регіонального відділення у зв"язку з реорганізацією останнього та відмовою від переведення на іншу роботу на підставі наказу Фонду державного майна України від 2 грудня 2005 року №265-р.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, не дослідив та не дав належної оцінки тій обставині, що позивачка ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення з позовом до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України (322-08) .

Судами встановлено, що позивачку звільнено з роботи наказом від 2 грудня 2005 року, з наказом про її звільнення ОСОБА_1 ознайомлена 5 грудня 2005 року, а позовну заяву до суду, згідно з позначками на конверті, нею подано 10 січня 2006 року, тобто з порушенням встановленого строку.

При цьому суд першої інстанції ухвалою від 3 листопада 2006 року, перебуваючи у нарадчій кімнаті для постановлення рішення, зазначив про необхідність з"ясування причин пропуску позивачем строку звернення до суду та з цих підстав поновив судовий розгляд справи, проте в ухваленій постанові обставин пропуску позивачем строку звернення до суду не дослідив та жодної оцінки цим обставинам не дав, відповідно не прийнявши рішення про поновлення пропущеного строку.

Встановлені статтями 228, 233 КЗпП України (322-08) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст..233 КЗпП місячний срок поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Суд першої інстанції зазначених вимог не виконав, обмежившись лише з"ясуванням обставин пропуску ОСОБА_1 зазначеного строку звернення до суду, встановленого ст.. 233 КЗпП України (322-08) .

Суд апеляційної інстанції всупереч вимогам закону, зазначених порушень не усунув.

Відповідно до вимог ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому зазначені порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне постановлені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 167 ч.4, 210, 220, 221, 223, 227, 230,231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 3 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .