Головуючий у І інстанції - Байдак В.Г.

Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Глущенко Я.Б,

суддів Бараненка І.І., Коротких А.Ю.,

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0549 про стягнення компенсації за продовольчий пайок, за апеляційною скаргою Військової частини А 0549 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 березня 2007 року, -

У лютому 2007 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що у зв'язку з тим, що відповідач вчасно не виплатив компенсацію за продовольчий пайок, позивач має право на отримання індексації на невчасно відшкодовані суми у розмірі 9586,07 грн.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 березня 2007 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що оскільки позивач має право на отримання грошової компенсації за продовольчі пайки, його вимоги про стягнення індексації у зв'язку з несвоєчасним отриманням такої компенсації підлягають задоволенню.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у Військовій частині А 0170, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні Військової частини А 0549.

Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011 передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Судова колегія дійшла висновку, що право на стягнення індексації у зв'язку з несвоєчасним отриманням грошової компенсації за продовольчі пайки залежить від самого факту існування права на отримання продовольчого забезпечення.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" згідно із Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ (1459-14) призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (1459-14) .

А тому враховуючи, що законодавцем зупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, судова колегія дійшла висновку про відсутність у позивача права на одержання продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього.

Беручи до увагу наведене та відсутність первинного права на одержання грошової компенсації, безпідставними є і похідні вимоги про стягнення індексації за несвоєчасно відшкодовані суми.

З огляду на вищевикладене, у суду першої інстанції відсутні були підстави для задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Військової частини А 0549 задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 березня 2007 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 10 березня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 11 березня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.