Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар судового засідання Прудка О.І.

за участю представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р.

у справі №7/343-2005

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, СПД ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі по тексту - відповідач, Мукачівська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 29.11.2005 р. №0000351742/3.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006 р. позовні вимоги СПД ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 20.09.2005 р. №0000351742/2.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006 р. змінено в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) на застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та змінено реквізити визнаного недійсним податкового повідомлення-рішення з "від 20.09.2005 р. №0000351742/2" на "від 29.11.2005 р. №0000351742/3". В іншій частині рішення Господарського суду Закарпатського області від 11.01.2006 р. залишено без змін.

Мукачівська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Мукачівської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 29.11.2005 р. Мукачівською ОДПІ (за результатами адміністративного оскарження) прийнято податкове повідомлення-рішення №0000351742/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119730,00 грн., у тому числі 76080,00 грн. основного платежу та 43 650,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 29.11.2005 р. №0000351742/3 прийнято на підставі акту "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р." від 06.05.2005 р. №21/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.3.1. п.7.3. та п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме порядок формування податкових зобов'язань з ПДВ при проведенні господарських операцій, які підлягають оподаткуванню даним видом податку, за період з 01.04.2002 р. по 31.12.2004 р., в зв'язку з чим позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 76080,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що СПД ОСОБА_1 з 01.04.2002 р. перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку за відповідними ставками, встановленими органами місцевого самоврядування за місцем проживання, реєстрації та здійснення діяльності позивача.

Факт здійснення позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування і звітності, починаючи з 01.04.2002 р., підтверджується Актом перевірки, а також звітами, які подавалися СПД ОСОБА_1 як платником єдиного податку до державної податкової служби в спірному періоді.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва (727/98) " суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. №507 (507-2000-п) "Про роз'яснення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість і після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є платниками податку на додану вартість, подають до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здають відповідне свідоцтво.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СПД ОСОБА_1 12.03.2002 р. до Мукачівської ОДПІ подав заяву про скасування реєстрації як платника податку на додану вартість. Наведене підтверджується витягом з Журналу вхідної кореспонденції Мукачівської ОДПІ №01-113 за період з 12.01.2002 року по 03.04.2002 року, в якому за №3646 12.03.2002 р. зареєстровано заяву СПД ОСОБА_1 про скасування реєстрації як платника податку на додану вартість.

Також у журналі вхідної кореспонденції Мукачівської ОДПІ №01-113 за період з 12.01.2002 р. по 03.04.2002 р. зареєстровано 12.03.2002 р. за №849 заяву СПД ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування

Актом перевірки Мукачівської ОДПІ зафіксовано факт відсутності у позивача зобов'язань перед бюджетом по сплаті єдиного податку в спірному періоді та відсутність порушень зазначеного Указу.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність обов'язку сплати податку на додану вартість свідчить про відсутність обов'язку у позивача подавати до органів державної податкової служби податкові декларації по зазначеному виду податку та проводити його нарахування, а тому підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у податкового органу не було.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно змінено рішення суду першої інстанції в частині зміни реквізитів визнаного недійсним податкового повідомлення-рішення з "від 20.09.2005 р. №0000351742/2" на "від 29.11.2005 р. №0000351742/3", оскільки предметом позовних вимог є саме податкове повідомлення-рішення від 29.11.2005 р. №0000351742/3.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. у справі №7/343-2005 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. у справі №7/343-2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.