колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Горбатюка С.А., Федорова М.О.,

при секретарі - Охріменко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства надзвичайних ситуацій України про визнання наказу Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства надзвичайних ситуацій України № 12 від 25 березня 2006 року про звільнення незаконним та зміну формулювання причин звільнення з п. 1 ст. 41 КЗпП України (322-08) (звільнення за одноразове грубе порушення) на п. 1 ст. 40 КЗпП України (322-08) (звільнення у зв"язку із ліквідацією підприємства) за касаційною скаргою Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства надзвичайних ситуацій України на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 7 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 2 квітня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що в системі аварійно-рятувальної служби він працював з 1994 року на різних посадах і в нього не було жодних дисциплінарних стягнень. У квітні 2005 року позивач був призначений командиром Західного регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону ДСВАРС МНС України. 25 березня 2006 року його було повідомлено про звільнення з роботи згідно наказу ДСВАРС №12 від 25 березня 2006 року за одноразове грубе порушення трудових обов"язків за ст.. 41 п.1 КЗпП України (322-08) .

Вважає, що він не допустив одноразового грубого порушення трудових обов"язків і просив скасувати наказ про його звільнення за п.1 ст 41 КЗпП України (322-08) та змінити формулювання звільнення на п. 1 ст. 40 КЗпП України (322-08) (в зв"язку з ліквідацією підприємства).

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 7 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано наказ Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби №12 від 25 березня 2006 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади командира Західного регіонального спеціального (воєнізованого ) аварійно-рятувального загону за ст.. 41 п 1 КЗпП України (322-08) за одноразове грубе порушення незаконним. Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 з п. 1 ст 41 КЗпП на п. 1 ст. 40 КЗпП України (322-08) і вважати його звільненим у зв"язку із ліквідацією підприємства. Державній спеціальній(воєнізованій) аварійно-рятувальній службі зобов"язати Західний регіональний СВАРЗ внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 стосовно формулювання звільнення. Стягнуто зі Штабу Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби (правонаступника Головного управління ДСВАРС) 21487,17 грн. за вимушений прогул, 4161грн вихідної допомоги на користь ОСОБА_1 та 60 грн. 26 коп. державного мита в користь держави.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 2 квітня 2007 року апеляційну скаргу Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства надзвичайних ситуацій України було відхилено, а постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 7 вересня 2006 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства надзвичайних ситуацій України, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та винести рішення про закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 з 1994 року працював в системі аварійно-рятувальної служби. З 8 квітня 2005 року працював командиром Західно регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону та наказом № 12 від 25 березня 2006 року був звільнений за п. 1 ст. 41 КЗпП України (322-08) (за одноразове грубе порушення трудових обов"язків керівником підприємства.

Колегією суддів встановлено, що спір виник із трудових відносин, оскільки предметом судового спору є питання законності звільнення особи із займаної посади.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України (1618-15) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що відповідно до контракту ОСОБА_1 наймався на посаду командира Західного регіонального спеціалізованого (воєнізованого) аварійно-рятувального загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України і відповідно до прав та обов'язків сторін за контрактом мав здійснювати поточне (оперативне) керівництво Західним регіональним спеціальним (воєнізованим) аварійно-рятувальним загону МНС України, організовувати її виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань Західним регіональним спеціальним (воєнізованим) аварійно-рятувальним загону МНС України, передбачених законодавством, Статутом ДСВАРС МНС України та цим контрактом, що не є публічною службою в розумінні наведених норм КАС.

Відповідно до п 5 Статуту "Про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб" (1540-2000-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року, дисциплінарне стягнення у формі звільнення (розірвання контракту) проводиться у порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України (322-08) .

Спірний наказ Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної лужби №12 від 25 березня 2006 року у частині звільнення ОСОБА_1 з посади командира Західного регіонального спеціального (воєнізованого ) аварійно-рятувального загону виданий у межах трудових відносин та не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, виданим на реалізацію владних управлінських функцій.

Спір, що виник із трудових відносин і не пов'язаний із проходженням публічної служби, має розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.

Суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, тому ухвалені рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС.

З огляду на те, що позивач обгрунтував позов нормами ЦПК, матеріали справи слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття справи до свого провадження.

Згідно з ч.3 ст.211 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень ч.2 ст. 227 КАС України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1та ч.2 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому зазначені порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне постановлені судові рішення скасувати, провадження в адміністративній справі закрити, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття справи до свого провадження у порядку, визначеному нормами ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст.. ст.. 160 ч. 3, 167 ч. 4, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230,231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства надзвичайних ситуацій України задовольнити частково.

Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 7 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 2 квітня 2007 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства надзвичайних ситуацій України про визнання наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України № 12 від 25 березня 2006 року про звільнення незаконним та зміну формулювання причин звільнення з п. 1 ст. 41 КЗпП України (322-08) (звільнення за одноразове грубе порушення) на п. 1 ст. 40 КЗпП України (322-08) (звільнення у зв"язку із ліквідацією підприємства) закрити.

Матеріали справи направити до Червоноградського міського суду Львівської області для вирішення питання про прийняття до провадження в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .