копія

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар судового засідання Семяніста С.Л.,

за участі: представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2. та ОСОБА_3, третіх осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області (далі - Ковельська міська рада), треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання частково недійсним рішення ради за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2006 року,

У січні 2006 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Ковельської міської ради про визнання частково недійсним підпунктів 1.24, 1.25 рішення Ковельської міської ради від 27 квітня 2005 року № 29/2 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду", згідно з яким мешканцям м. Ковель ОСОБА_4 та ОСОБА_5надані в оренду для городництва строком на 5 років земельна ділянка площею 247 кв. м. та 248 кв. м. відповідно поАДРЕСА_1

Заявлені вимоги обґрунтовував наступним.

Він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка межує із спірною земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

У вересні 2004 року він звернувся до Ковельської міської ради з заявою про надання йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Однак протоколом узгоджувальної комісії від 08 жовтня 2004 року визнано недоцільним проводити розмежування земельних ділянок уАДРЕСА_1

Його повторна заява від 19 квітня 2005 року була також розглянута узгоджувальною комісією. Як йому стало відомо з протоколу засідання цієї комісії від 25 травня 2005 року спірна земельна ділянка відповідно до рішення Ковельської міської ради від 27 квітня 2005 року № 29/2 на момент розгляду його заяви вже перебувала у користуванні ОСОБА_4 таОСОБА_5, які мешкають по АДРЕСА_1, на умовах оренди для ведення городництва строком на 5 років.

Вважає, що зазначене рішення Ковельської міської ради порушує його права, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Ковельського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення міської ради відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду від 10 березня 2006 залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги..

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, керувався нормами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС) України (2747-15) .

При апеляційному розгляді справи колегія суддів апеляційного суду також керувалася КАС України (2747-15) .

Проте, дана справа не є публічно-правовим спором, а отже не підлягала розгляду судами за нормами КАС України (2747-15) . КАС України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною першою статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу права на земельну ділянку, щодо якої між Ковельською міською радою та ОСОБА_4 й ОСОБА_5 укладено договір оренди.

Участь у цій справі в якості відповідача суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин, оскільки останній лише здійснює свої повноваження в сфері управлінської діяльності відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Отже, суди не виконали вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ковельського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2006 року скасувати, провадження у справі, яке відкрите відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , закрити.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання частково недійсним рішення ради направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.