Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового розгляду касаційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя на постанову Господарського суду Донецької області від 13.03.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року по справі № 26/26 за позовом ТОВ "Морське постачання та сервіс" до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та Відділу державного казначейства в м. Маріуполі про стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Донецької області від 13 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22 травня 2006 року, позовні вимоги ТОВ "Морське постачання та сервіс" до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та ВДК в м. Маріуполі – задоволено частково, з Державного бюджету Товариству відшкодовано проценти за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ по деклараціям за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, вересень, листопад 2003р. у загальній сумі 21648 грн. 91 коп. В задоволені позову в іншій частині щодо стягнення 54 грн. 03 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя 09 червня 2006 року звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Жовтнева МДПІ м. Маріуполя просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позову.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права судами було встановлено, що позивачем встановлений законом строк було подано до органів Державної податкової служби у Приморському районі м. Маріуполя податкові декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, вересень, листопад 2003р.

Товариству несвоєчасно відшкодована бюджетна заборгованість з ПДВ згідно цих податкових декларацій стягнутої за рішеннями господарського суду від 02.06.2003р. по справі № 41/93, від15.08.2003р. по справі №25/221, від 17.11.2003р. по справі №28/272.

Бюджетне відшкодування було проведене частково: у сумі 603 грн. 57 коп. за квітень 2003 року згідно висновку ДПІ від 10.02.04р. №27, у сумі 820 грн. за листопад 2003р. згідно висновку ДПІ від 22.12.04р. №133, частково шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики, що підтверджується витягом банку про обіг на рахунку в цінних паперах №41040025577841 за період з 30.07.04р. по 28.12.04р., у сумі 63504 грн. за липень 2003р. згідно висновку ДПІ від 16.08.04р. №71, у сумі 496 грн. за вересень 2003 р. згідно висновку ДПІ від 16.08.04р. №71, у сумі 11345 грн. згідно висновку ДПІ від 23.09.04р. №124, у сумі 25078грн. згідно висновку ДПІ від 23.09.04р. №124, реєстром підтверджень про одержання облігацій платником податку від 05.08.04р. №159, від 24.09.04р. №418, від 30.12.04р. №452, переліком облігацій внутрішньої державної позики від 16.07.04р. №521, підтвердженням про набуття платником податку облігацій внутрішньої державної позики від 03.09.04р. №1786, від 14.09.04р. №1822, у загальній сумі 173345,57грн., та не спростовується відповідачами.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відповідно до ч. 2 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент спірних правовідносин) підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітній період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Отже, підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації.

Згідно з ч. 5 пп.7.7.3 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Позивачем заявлена вимога про стягнення процентів нарахованих на суму бюджетного боргу з 01.02.2003р. по 28.12.2004р. в сумі 21702 грн. 94 коп. Під час складання розрахунку процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ, позивачем допущено деяких арифметичних помилок, остаточна сума нарахованих процентів складає 21648 грн. 91 коп., що підтверджується актом звірки.

Обґрунтованість відшкодування ПДВ по зазначеним звітним документам підтверджується матеріалами справи та рішеннями суду від 02.06.2003р. по справі № 41/93, від15.08.2003р. по справі №25/221, від 17.11.2003р. по справі №28/272.

Оскільки позивачем відшкодування податку на додану вартість за вказані періоди у встановлені законодавством терміни у повному обсязі не отримано, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ТОВ "Морське постачання та сервіс" про стягнення процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ по деклараціям за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, вересень, листопад 2003р. у загальній сумі 21648 грн. 91 коп.

Такий висновок судів відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Щодо посилань податкового органу на пропущення позивачем строку на звернення до суду із даним позовом суперечить вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Так, згідно із положеннями, закріпленими у абз.5 п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Таким чином, законодавець не обмежує строк для звернення платника податку до суду із позовом про стягнення процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ тому доводи відповідача щодо порушення таких строків на увагу не заслуговують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя залишити без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 13.03.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.