Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., М.П., Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006 року у справі №2/438ад за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Луганськгаз" про стягнення штрафних санкцій, -

У серпні 2006 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ВАТ "Луганськгаз" про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду Луганської області від 30 жовтня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підприємстві відповідача у 2002 році не працевлаштовано 10 інвалідів. За розрахунком позивача, складеним згідно Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, підприємство відповідача мало перерахувати 51035 грн. 00 коп. штрафних санкцій за 10 нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2002 рік, що не спростовано відповідачем у справі.

Відповідачем інформований Луганський міський центр зайнятості про те, що на підприємстві існують вакантні місця, але не зазначено про можливість використання праці інваліда, що підтверджується матеріалами справи.

Луганським міським управлінням праці та соціального захисту населення листом від 15.08.2005р. №1257 повідомлено, що відповідач не інформував позивача про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: у 2002 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, які мали вноситись до колективного договору, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином, відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (875-12) працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Приписом цієї ж норми у редакції Закону від 05.07.2001р. №2606-III (2606-14) встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.Тобто працевлаштування може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів, визначеними у ст.18. Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами №3-ПН "Звіт про наявності вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 №244 (z0464-98) , звіт за формою №3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості щомісячно; а у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст. 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення", для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами:... 14-інваліди. Отже, звіти за формою державної звітності №3-ПН мають містити вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів - протягом звітного періоду.

Докази виконання наведених приписів з питання складання документів звітності про наявність вільних робочих місць для інвалідів і потреби в працівниках відповідачем суду не надані, а також не доведені суду обставини вжиття в 2002 році відповідних заходів, обумовлених діючим законодавством, щодо забезпечення певної кількості робочих місць для використання праці інвалідів.Відповідно до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України такі санкції є адміністративно-господарськими.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що термін застосування такої штрафної санкції - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.Однак позивач звернувся до суду з позовом 30.08.2006р., хоча про виявлені порушення дізнався 09.08.2004р.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, а тому правильно відмовив в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Луганської області від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.