Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., М.П., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року у справі №32/336-А за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення штрафних санкцій, -

У липні 2006 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ВАТ Укрнафта" про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001 р. (1767-2001-п) (із змінами та доповненнями, далі - Порядок) суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2006 р. відповідачем було подано до Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (далі - позивачу) звіт про зайнятість інвалідів за 2005 р., відповідно до якого середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2005 році становила 28 628 осіб.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи відповідача від 23.05.2005р. №21-21/3922 (адресований Охтирському міжрайонному центру зайнятості Сумської області); від 23.05.2005р. №21-21/4176 (адресований Управлінню праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області); від 21.11.2005р. №24юр/7893 (адресований Роменському міськрайонному центру зайнятості Сумської області); від 21.11.2005р. №24юр/7897 (адресований Управлінню праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області); від 21.11.2005р. №24юр/7898 (адресований Охтирському міськрайонному центру зайнятості Сумської області); від 21.11.2005р. №24юр/7899 (адресований Управлінню праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області); від 30.12.2005р. №16-1/9118 (адресований Охтирському міжрайонному центру зайнятості Сумської області); від 30.12.2005р. №16-1/9119 (адресований Управлінню праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області); від 07.11.2005р. №120к-3602 (адресований Прилуцькому міськрайонному центру зайнятості Чернігівської області); від 24.11.2005р. №120к-3827 (адресований Варвинському районному центру зайнятості Чернігівської області). Також в справі містяться відповіді органів, що займаються працевлаштуванням інвалідів, на вказані звернення, а саме: лист Охтирського міськрайонного центру зайнятості Сумської області від 28.01.2005р. №02/78; лист Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області від 12.01.2005р. №131-Б; лист Охтирського міськрайонного центру зайнятості Сумської області від 28.11.2005р. №03/1160; лист Управління праві та соціального захисту населення Виконкому Роменської міської ради; лист Талалаївського районного центру зайнятості Чернігівської області від 12.09.2006р.

Вказане листування свідчить про те, що між відповідачем та органами, що займаються працевлаштуванням інвалідів, постійно відбувається взаємодія з питань пошуку та працевлаштування інвалідів. Інваліди, що на протязі 2005 року направлялися для працевлаштування, були працевлаштовані на підприємстві відповідача.

Виконання нормативу підприємством полягає, зокрема, в тому, що підприємство зобов'язане розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Тобто, органи, визначені в ст.18 Закону, здійснюють працевлаштування інвалідів, після виконання підприємством заходів по створенню робочих місць для інвалідів та після надання підприємством інформації про створення таких робочих місць (з урахуванням їх специфіки) та про можливість направлення осіб з пониженою працездатністю до них на роботу.

При цьому відповідно до пп. 11,12 Положення місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні р еалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.

Державна служба зайнятості також веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди; сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК; щоквартально подає місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати, працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону.

В п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів зазначено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда. Виходячи із змісту даної норми сам факт атестації робочого місця для інваліда та направлення про це інформації в державну службу зайнятості та в інші органи соціального захисту населення не має правового значення, оскільки таке робоче місце буде створено тільки при працевлаштуванні на ньому конкретного інваліда.

Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда має відповідати встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології. Словосполучення "відповідної нозології" в даній нормі зобов'язує враховувати конкретні фізичні вади особи.

Пунктом 10 Положення встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється з урахуванням побажань, стану здоров'я і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Таким чином, робоче місце інваліда, у відповідності до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, має бути створено з урахуванням особистих фізичних можливостей інваліда, що обумовлені тією чи іншою нозологією, а також його побажань та професійних навичок.

Пунктом 2.3.16. Колективного договору ВАТ "Укрнафта" на 2005 - 2006 роки встановлено зобов'язання адміністрації підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як зазначено вище, відповідачем надано докази того, що він звертався до органів, що займаються працевлаштуванням інвалідів, з проханням направити на їхнє підприємство інвалідів для їх працевлаштування.

Отже, відповідач здійснив залежні від нього заходи зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що інформував уповноважені органи з працевлаштування інвалідів.

Однак, невиконання нормативу сталося з тих підстав, що не залежали від волевиявлення відповідача.

Зазначене вище свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що є підставою для відмови в стягненні з відповідача штрафних санкцій.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.