Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Штульмана І.В.,

провів у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника Державної виконавчої служби Богуславського району Київської області про скасування постанови про накладення штрафу,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали судді Богуславського районного суду Київської області від 10 квітня 2006 року та Апеляційного суду Київської області від 4 вересня 2006 року, -

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Державної виконавчої служби Богуславського району Київської області з адміністративним позовом про скасування постанови від 3 березня 2006 року про накладення на неї, як посадову особу АКБ "Правекс-Банк", штрафу в сумі 170 гривень за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Просила визнати вказану постанову незаконною та скасувати.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 10 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 4 вересня 2006 року, позовну заяву повернуто ОСОБА_1

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішень судді суду першої та суду апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 88 Закону України "Про виконавче провадження" надає державному виконавцю повноваження, у разі невиконання без поважних причин у встановлений ним строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише ним, накласти штраф, зокрема, на посадових осіб у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою начальника Державної виконавчої служби у Богуславському районі Київської області № 5 від 3 березня 2006 року на заступника Голови правління АКБ "Правекс-банк" ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 170 гривень за невиконання постанови щодо арешту коштів ПОСП "Іванівське", що знаходяться на його розрахунковому рахунку в АКБ "Правекс-банк" (а. с. 23).

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 оскаржила її до Богуславського районного суду Київської області, тобто за місцем знаходження органу державної виконавчої служби, відповідно до частини 2 статті 85 Закону України "Про виконавче провадження".

При вивченні матеріалів позовної заяви, суддею суду першої інстанції з'ясовано, що позивач проживає у АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

За таких обставин, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про непідсудність даної справи Богуславському районному суду Київської області та повернув позовну заяву ОСОБА_1

Апеляційним судом дана ухвала залишена без змін.

Доводи ОСОБА_1 в касаційній скарзі щодо необхідності застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 85 Закону України "Про виконавче провадження" такого висновку не спростовують з огляду на наступне.

Колізія норм права (розходження змісту (зіткнення) двох або більше чинних норм права, прийнятих з одного і того ж питання) вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку. Якщо ж має місце розходження між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, то застосовується акт, виданий пізніше. Таке розходження можливе внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням застарілих норм з одного й того ж питання.

Оскільки Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) від 6 липня 2005 року набрав чинності пізніше, ніж зазнала змін частина 2 статті 85 Закону України "Про виконавче провадження" (червень 2005 року), суди обгрунтовано застосували до спірних правовідносин положення Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями - 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвали судді Богуславського районного суду Київської області від 10 квітня 2006 року та Апеляційного суду Київської області від 4 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.