Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., М.П., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Гідросила" на постанову господарського суду Кіровоградської області від 28 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року у справі №17\228 за позовом відкритого акціонерного товариства "Гідросила" до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання недійсною вимоги про сплату боргу, -

У червні 2006 року ВАТ "Гідросила" звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 10.04.2006 року № Ю57. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що робітникам підприємства, які працювали в період з 23.01 по 31.01.2006 року під час форс-мажорних обставин, була нарахована одноразова допомога в розмірі 15 грн. за кожний відпрацьований день. Вказані виплати не є заохочувальними або компенсаційними і не належать до обов'язкових виплат по оплаті праці, тому нарахування на ці суми збору на пенсійне страхування, на думку позивача, є незаконним.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2006 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами, 10.04.2006 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді була проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відкритим акціонерним товариством "Гідросила".

Актом перевірки від 10.04.2006 року № 68 встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування перераховувався до Пенсійного фонду України з порушенням пункту 1 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5, в зв'язку з чим на виплачену матеріальну допомогу в сумі 172 672,51 грн. не були нараховані страхові внески.

Пункт 1 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року зазначає, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) .

Відповідно до пункту 3.31 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 114/8713 від 27.01.2004 року (z0114-04) , матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємствам окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, відноситься до виплат, які не належать до фонду оплати праці, а отже, страхові внески на зазначені суми не нараховуються та не утримуються.

Відповідно до пункту 2.3.3 цієї Інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівникам (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом крім сум, указаних у пункті 3.3.1, входить до фонду оплати праці, з якого нараховується збір до Пенсійного фонду України.

Виходячи із вимог вищенаведеного законодавства, найчастіше ознаками матеріальної допомоги, що включаються до фонду оплати праці, є: у колдоговорі підприємства обумовлено порядок та розміри таких нарахувань; надається більшості працівників, як за умови подання заяви так і без неї.

Згідно наказу генерального директора відкритого акціонерного товариства "Гідросила" № 19-п від 26.01.2006 року, матеріальна допомога була нарахована за кожний відпрацьований день з 23.01 по 31.01.2006 року по 15 грн. робітникам, що знаходились на робочих місцях.

Всього було виплачено матеріальну допомогу 2235 робітникам із 2800 працюючих на підприємстві.

Отже, вказана матеріальна допомога, хоч і не передбачена колективним договором, але надавалась більшості робітників і була обумовлена виробничою потребою, а не сімейними обставинами робітників.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Гідросила" відхилити, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 28 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: