Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М. І.,

Суддів - Весельської Т. Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненко О.В.,

Штульмана І. В.,

провів у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 4 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2006 року, -

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради з позовом про визнання протиправною бездіяльності, посилаючись на те, що останнє не виконало обов'язки, покладені на нього Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , щодо проведення аукціону з продажу нежитлового приміщення, розташованого по вулиці АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала, що рішенням Донецької міської ради № 23/26 від 16 грудня 2005 року "Про внесення змін та доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності Донецької міської Ради народних депутатів на 1997 рік" вказане нежитлове приміщення включено до переліку об'єктів комунальної власності Донецької міської ради, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

У подальшому, відповідач опублікував у офіційному виданні Донецької міської ради - газеті "Наш Дом +" № 8 (243) від 24 лютого 2006 року інформацію про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, серед яких зазначив нежитлове приміщення по вулиці АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 15 Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", така інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону.

Однак, у визначений строк, тобто 25 березня 2006 року відповідач аукціон не провів.

Указану бездіяльність вважала протиправною та такою, що порушує її права, оскільки вона вчинила усі необхідні, відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", дії - повідомила відповідача про свій намір взяти участь в аукціоні та внесла реєстраційний збір у сумі 17 гривень і гроші в сумі 1537 гривень 80 копійок, що становить 10 % початкової вартості об'єкта приватизації та була зареєстрована ним як учасник аукціону, а відповідач ухиляється від його проведення.

Просила зобов'язати відповідача вчинити дії, від виконання яких він утримується, та здійснити приватизацію нежитлового приміщення шляхом продажу його на аукціоні.

Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 4 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Управління комунальних ресурсів Донецької міської Ради здійснити приватизацію нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, шляхом проведення аукціону, у місячний строк після набрання постановою законної сили.

У поданій касаційній скарзі Управління комунальних ресурсів Донецької міської Ради, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5 Розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в квітні 2006 року було прийнято до розгляду адміністративний позов ОСОБА_1, відкрито провадження в адміністративній справі (а. с. 1), а особам, які беруть участь у справі, направлено пам'ятку про їх права та обов'язки, передбачені статтями 49, 51 КАС України (а. с. 20). Однак, при постановленні ухвали про закінчення підготовки справи до судового розгляду та призначення судового розгляду, суд керувався положеннями статей 130, 156 Цивільного кодексу України (а. с. 21). Під час розгляду справи представнику відповідача судом роз'яснені його права та обов'язки, встановлені статтями 49, 51 ЦПК України (а. с. 30, зворот).

Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України, апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції не тільки не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а й сам припустився аналогічної помилки - заяву відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення, прийнятого за правилами адміністративного судочинства, вирішив у порядку цивільного судочинства (а. с. 62).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засідання 31 травня 2006 року судом задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - оголошено перерву в справі до 10 години 30 хвилин 21 червня 2006 року задля підготовки представника відповідача до судового засідання ( а. с. 27). У наступному судовому засіданні 21 червня 2006 року брала участь представник відповідача ОСОБА_3, проте, з аналогічної причини й цього разу розгляд справи не було завершено - судом оголошено перерву на 12 годину 4 липня 2006 року (а. с. 32, зворот).

Як вбачається з акту, складеного працівниками Ворошиловского районного суду міста Донецька, дата якого виправлена кульковою ручкою на 21 червня 2006 року, представник відповідача ОСОБА_4 відмовилася від отримання судової повістки в наступне судове засідання та залишила приміщення суду (а. с. 39).

3 липня 2006 року до Ворошиловского районного суду міста Донецька представником відповідача ОСОБА_2 було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням її до 13 липня 2006 року в черговій відпустці (а. с. 39).

Однак, вказане клопотання було залишено судом без уваги, а розгляд справи закінчено за відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів. При цьому, суд виходив з того, що представник відповідача повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком та критично ставиться до наявного в матеріалах справи акту, який містить виправлення в даті його складення та вважає, що за наявності таких обставин, суд повинен був повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення повістки на його адресу поштою.

Окрім того, адміністративне судочинства в Україні здійснюється відповідно до загальних принципів, закріплених у статті 7 КАС України, зокрема, принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, якими встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Для цього, відповідно до частини 4 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення наведених правових норм, суд не з'ясував, чим обґрунтовуються заперечення представника відповідача щодо позовних вимог, в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо його правової позиції, а також докази в її обґрунтування; під час розгляду справи представники відповідача будь-яких пояснень по суті позовних вимог не надали.

Вказані порушення норм процесуального права залишилися поза увагою Апеляційного суду Донецької області.

За таких обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що справа розглянута судами з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради задовольнити.

Постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 4 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2006 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.