Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., М.П., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" та товариства з обмеженою відповідальністю "імені Шевченка" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року у справі №5/338 за позовом управління Пенсійного фонду України в Новосанжарівському районі Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" та товариства з обмеженою відповідальністю "імені Шевченка" про стягнення заборгованості, -

У червні 2006 року УПФУ в Новосанжарівському районі Полтавської області звернулось до суду з позовом до ТОВ "Сокіл" та ТОВ "імені Шевченка" про стягнення заборгованості по виплаті та доставці пільгових пенсій у сумі 42313,64грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22 березня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сокіл" на користь позивача 344,46грн, а з ТОВ "імені Шевченка" - 358,33грн. заборгованості.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено в повному обсязі.

В касаційних скаргах ТОВ "Сокіл" та ТОВ "імені Шевченка" просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В запереченнях на касаційні скарги УПФУ в Новосанжарівському районі просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, як законну та обґрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ТОВ "Сокіл" створено в зв'язку з реорганізацією шляхом поділу Сільськогосподарського кооперативу "імені Шевченка" з одночасним приєднанням дочірнього підприємства "Велес" та дочірнього підприємства "Аеліта", зареєстровано розпорядженням голови Новосанжарської райдержадміністрації від 25.05.2004р.за №68, товариство є правонаступником майнових і немайнових прав та обов'язків Сільськогосподарського кооперативу "імені Шевченка" в частині переданого йому майна у відповідності до розподільчого та передаточного балансів і актів приймання-передачі активів та пасивів кооперативу і дочірніх підприємств.

ТОВ "імені Шевченка" створено в зв'язку з реорганізацією шляхом поділу Сільськогосподарського кооперативу "імені Шевченка" (СГК "імені Шевченка"), зареєстровано розпорядженням голови Новосанжарської райдержадміністрації від 25.05.2004р. за №68, товариство є правонаступником майнових і немайнових прав та обов'язків СГК "імені Шевченка" в частині переданого йому майна у відповідності до розподільчого та передаточного балансів і актів приймання-передачі активів та пасивів кооперативу.

ТОВ "Сокіл" та ТОВ "ім. Шевченка" включено до Державного реєстру підприємств та організацій України та взято на облік до Пенсійного фонду як платник страхових внесків і є платниками витрат на виплату пенсій на пільгових умовах. Зазначені товариства є правонаступниками "... майнових і немайнових прав та обов'язків СГК ім.Шевченка ... у відповідності до розподільчого та передаточного балансів і актів приймання-передачі активів та пасивів кооперативу ..." (пункт 1.1 розділу 1 "Загальні положення" Статуту товариства).

За період з січня по грудень 2005 року включно за рахунок коштів Пенсійного фонду було виплачено пенсії у загальній сумі 42313,64 грн. громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які працювали в Сільськогосподарському кооперативі "імені Шевченка", (правонаступником якого є ТОВ "Сокіл" та ТОВ "ім. Шевченка") на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, та яким призначено пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено категорії працівників, які маються право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з" цієї статті. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000р. порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. (400/97-ВР) , яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених ст.4 цього Закону.

Відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21 -1 (z0064-04) від 19.12.2003р. зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Абзац 5 пункту 2 Розділу ХУ Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. (1058-15) , який з 01.01.2006 р. стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до п.п. "б"-"е" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у ст.1 (п.п.1, 2) Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, відповідачі зобов'язані сплатити Пенсійному Фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" та товариства з обмеженою відповідальністю "імені Шевченка" відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.