Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Штульмана І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Східної регіональної митниці про захист права власності, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Східної регіональної митниці на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2004 року,

У лютому 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Східної регіональної митниці про захист права власності.

Вважав, що відповідачем порушено вимоги статті 12 Закону України "Про порядок ввезення (пересилки) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України". Зокрема, відповідач відмовив йому у звільненні від оподаткування транспортного засобу ВАЗ 1111, ввезеного з Росії на територію України, обґрунтовуючи тим, що він не проживав постійно в Росії. Така відмова не відповідає дійсним обставинам, а тому просив суд зобов'язати відповідача усунути порушення його прав власності на автомобіль ВАЗ 1111.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22 квітня 2004 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2004 року, позовні вимоги задоволено повністю.

У касаційній скарзі Східна регіональна митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та відмовити в позові.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач постійно проживав у Російській Федерації та при переїзді в Україну мав право на звільнення від оподаткування ввезеного автомобіля.

Такий висновок відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Пунктом 12 статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилки) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" визначено, що при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування особисті речі, в тому числі транспортні засоби в обумовленій кількості, у разі переселення громадянина на постійне проживання в Україну за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше одного року і цей транспортний засіб перебував на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що постійним місцем проживання на території будь-якої держави є проживання там не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою та за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. є громадянином України, виїжджав до Російської Федерації, де мав тимчасову реєстрацію у місті Балаково Саратовської області з 12 серпня 1997 року по 9 квітня 1998 року та з 5 липня 2001 року по 11 червня 2003 року. В період проживання у Російській Федерації він придбав автомобіль ВАЗ 1111, 1994 року випуску, і зареєстрував його за місцем тимчасової реєстрації 5 лютого 1998 року за НОМЕР_1.

При виїзді з РФ до України він отримав дозвіл на вивіз вказаного автомобіля. 29 серпня 2003 року автомобіль було перевезено через митний кордон України, складено митний акт за №40 та видано транзитний реєстраційний номер НОМЕР_2

За довідкою Первомайського КП "Комунальник" ОСОБА_1. був виписаний з постійного місця проживання в Україні у зв'язку з виїздом до міста Балаково Саратовської області 9 липня 1997 року і 17 липня 2003 року був знову прописаний за адресою у місті Первомайську.

За таких обставин висновок судів першої та другої інстанцій про те, що позивач постійно проживав в Російській Федерації є правильним.

Отже, правильним також є висновок цих судів, що позивач є особою, на яку поширюється дія цього Закону, оскільки термін його постійного проживання у Російській Федерації був не менше 1 року, тривалість права власності на транспортний засіб ВАЗ 1111 не менше 1 року. Крім цього, транспортний засіб перебував на обліку в Російській Федерації, а 28 серпня 2003 року був знятий з реєстрації у зв'язку з виїздом власника в Україну на постійне місце проживання.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та обставин справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що судами попередніх інстанції було належним чином досліджено обставини справи, їм дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2004 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.