Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., СтепашкаО.І., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від17.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від03.10.2005 посправі №А-6/366

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі НГВУ "Долинанафтогаз"

до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Долинської об’єднаної державної податкової інспекції (далі–ДПІ) від19.10.2004 №0001762301/1 щодо нарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємства та штрафних санкцій на загальну суму 43050грн. (вт.ч. 28700грн. основний платіж та 14350грн. штрафна санкція), яке винесене після адміністративного оскарження.

Податкове повідомлення-рішення винесено за результатами проведеної документальної перевірки структурного підрозділу ВАТ"Укрнафта" Долинської експортно-імпортної бази з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 31.03.2004 по податку з власників транспортних засобів та прибуткового податку з громадян по 30.04.2004, про складено Акт від17.09.2004 №86/23/22186100 та прийнято податкове повідомлення-рішення від20.09.2004 №0001762301/0, в якому визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 50450грн. за порушення п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , так як у декларації за ІІІквартал 2002року здійснено коригування валових витрат за Іквартал2002року на 87400грн., (вт.ч. за рахунок збільшення валових витрат по поліпшенню основних фондів на 94800грн., зменшенню валових витрат по приросту (убутку) балансової вартості інвентарних запасів покупних товарів, матеріалів та збільшенню амортизаційних відрахувань на 5700грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від17.12.2004 залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 посправі №А-6/366 - позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване п.5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Суд апеляційної інстанції визнав цілком вірним висновок суду першої інстанції.

При цьому судами встановлено, що підставою нарахувань податкових зобов’язань стали ті обставини, що податкова декларація з податку на прибуток за Іквартал2002року подана в податковий орган у визначені законодавством строки 10.05.2002. А коригування валових витрат вказаного кварталу задекларовано підприємством декларацією з податку на прибуток за 9-місяців 2002року, або на 184день з дати подання декларації за Іквартал 2002року.

Також суди встановили, що в Акті перевірки від17.09.2004 не було зазначено про заниження валових витрат та амортизаційних відрахувань та про можливість проведення коригувань у наступних звітних періодах. При цьому із змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суди встановили, що таке прийнято на підставі Акту перевірки від20.07.2004 №67/23/25072431, що дало підстави вважати доводи ДПІ такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від17.12.2004 та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 посправі №А-6/366 відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. А саме судом не досліджені ті обставини справи, що під час проведення перевірки посадовими особами ДПІ встановлено, що у Додатку до декларації про прибуток за Іквартал 2003року форми "К/1" - "розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів" та Додатку до декларації за IVквартал 2002року форми "Ж", які передбачають відображення даних при розрахунку приросту - убутку, відображено залишок вартості незавершеного виробництва, що складає 29400грн. Тобто, сума 29400грн. залишку вартості незавершеного виробництва задекларована добровільно позивачем, (вартість залишку готової продукції на кінець 2002року та початок 2003року визначена відповідно до вимог визначення сум приросту - убутку балансової вартості незавершеного виробництва з урахуванням п.5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто в частині матеріальних витрат).

Скаржник також зазначив, що судом не взято до уваги наступне: в порушення пп.5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до складу валових витрат віднесено 87400грн. витрат, здійснених у Ікварталі 2002року, що відображено у рядку 23 Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2002року "коригування сум витрат не віднесених до витрат у минулих звітних періодах" на загальну суму коригувань 89600грн. в т.ч. на 2200грн. коригування здійснені за IIквартал 2002року. А тому відповідно до зазначеного, скаржник вказав, що ДПІ самостійно визначив суму податкового зобов'язання за І квартал2002року, тобто до закінчення терміну 1095днів, і податкове зобов'язання визначене ДПІ, позивачем оплачено.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено пп.5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону України від28.12.1994 №334 в редакції від22.05.1997 №283 "Про оподаткування прибутку підприємств" - до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок, виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов’язання".

А згідно ст.15 Закону України від21.12.2000 №2181 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов"язань платника податків у випадках, визначена цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - днем її фактичного подання.

Таким чином необхідно звернути увагу скаржника на помилковість міркувань щодо вимог пп.5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки судами вірно встановлено, що податкова декларація з податку на прибуток за Іквартал2002року подана в податковий орган у визначені законодавством строки 10.05.2002. А коригування валових витрат вказаного кварталу задекларовано підприємством декларацією з податку на прибуток за 9-місяців 2002року, або на 184день з дати подання декларації за Іквартал 2002року.

Відповідно розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати норми Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , де податковий орган зобов’язано визначати при проведенні перевірки, як завищення, так і заниження податкових зобов’язань і вказано, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов"язань, заявлених у податкових деклараціях.

І оскільки судами встановлено, що згідно даних облікових регістрів бухгалтерського обліку балансової вартості незавершеного виробництва - оборотної відомості по рахунках за 2003рік Головної книги за Іквартал, 6 місяців, 9 місяців та 12місяців 2003року та додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток за 2003рік, завищення валових доходів при визначенні приросту-убутку вартості запасів склало 9900грн., тому потрібно зазначити, що суди дійшли вірного висновку про те, що перевіряючими зазначене не було взято до уваги при проведенні перевірки.

Також звертаємо увагу скаржника на те, що судами встановлено - в Акті перевірки від17.09.2004 не було зазначено про заниження валових витрат та амортизаційних відрахувань та про можливість проведення коригувань у наступних звітних періодах. При цьому із змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суди встановили, що таке прийнято на підставі Акту перевірки від20.07.2004 №67/23/25072431. Зазначене законно дало підстави вважати доводи ДПІ такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення Господарського суду Івано-Франківської області від17.12.2004 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 посправі №А-6/366 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Долинської об’єднаної державної податкової інспекції – відхилити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від17.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від03.10.2005 посправі №А-6/366 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.