Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Степашка О.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.10.2006

у справі № 11/328/06-АП

за позовом ПП ОСОБА_1

до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними рішень

ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізбкої області з позовом до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000202308/0 від 19.01.2006 та № 0000202308/1 від 19.04.2006 в сумі 9560,20 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 23.06.2006 у справі №11/328/06-АП адміністративний позов задоволено повністю. Визнано нечинними рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000202308/0 від 19.01.2006р. та № 0000202308/1 від 19.04.2006р. в сумі 9560,20 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 у справі № 11/328/06-АП скасовано постанову господарського суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням другої інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення Запорізького апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 23.06.2006.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції не з'ясовано обставини при вирішені спору у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фахівцями Державної податкової адміністрації в Запорізькій області проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу кафе "Клеопатра", розташованого у м. Запоріжжі, пр. Леніна, 152-В, яке належить Приватному підприємцю Голдовському О.Г., про що складено акт перевірки від 30.12.2003 р. № 0800396/2308/93.

На підставі цього акту перевірки Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято рішення № 0000202308/0 від 19.01.2006р., яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 9560,20 грн. за не проведення операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Не погоджуючись з рішенням, позивачем була направлена скарга до Державної податкової інспекції з Комунарському районі, яка не була задоволена. В наслідок цього Приватним підприємцем ОСОБА_1 17.03.2005р. була направлена повторна скарга до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області. 12.04.2005 року Головою Державної податкової адміністрації в Запорізькій області прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги на підставі п.16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями (затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року №29 (z0723-96) та доповнено Наказом від 16.12.2005р. №578, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 р. за №723/1748 (z0723-96) ).

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з п. 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, розгляд скарг на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і прийняття рішень відбувається у тридцятиденний строк з дня надходження скарги до органів державної податкової служби. Прийняте рішення за наслідками розгляду скарги вручається або надсилається платнику податків, який її подав, і державній податковій інспекції (адміністрації), регіональному управлінню Департамент) з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, рішення якого оскаржувалось.

Якщо у тридцятиденний строк вирішити порушені в скарзі питання неможливо, керівник (або його заступник) органу державної податкової служби, Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України встановлює необхідний строк для розгляду скарги, про що повідомляється (надсилається рішення) платнику податків, який подав скаргу. При цьому загальний строк розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів. Підставою для прийняття рішення про продовження строк розгляду скарги можуть бути обставини, викладені в абзаці другому - пункту 8 цього Положення, і які зазначаються у рішенні про продовження строку розгляду скарги.

З матеріалів справи вбачається, що Державна податкова адміністрація отримала скаргу 17.03.2005 р., отже 30-ти денний строк розгляду скарги спливає 16.04.2005 року. Виходячи з того, що 12.04.2005 року Головою Державної податкової адміністрації Запорізької області строк був продовжений до 30.04.2005 року, то скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 слід вважати розглянутою у встановлений термін.

Крім того, як свідчить зміст позовних вимог, предметом позову було визнання нечинними рішення Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000202308/0 від 19.01.2006р. та №0000202308/1 від 19.04.2006р.

При проведенні позапланової перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу Приватного підприємця ОСОБА_1 було виявлено не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та незастосування розрахункової книжки на суму 1912,04грн., що є порушенням вимог п. 1 ст. 3 Закону України від 01.06.2000р. № 1776-Ш "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями).

За результатами проведеної перевірки складено акт № 0800396/2308/93 від 30 грудня 2005 року, з яким від господарчого суб'єкта були ознайомлені Приватний підприємець ОСОБА_1та адміністратор ОСОБА_2, після чого зазначені особи відмовились підписати акт про що 30 грудня 2005 року, про що складено акт відмови від підпису за № 00570.

Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) визначено, зокрема, що розрахунковий документ це документі встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек. розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, палання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продаж) Іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

Відповідно до вимог статті 3 того ж Закону України суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції н готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (паланні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, то підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих ) встановленому порядку розрахункових книжок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів належним чином та належними доказами відсутність з його боку порушення, зафіксованого в зазначеному акті перевірки, який є носієм доказової сили.

Згідно п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відтак, відповідач правомірно нарахував позивачу за не проведення розрахункових операцій через РРО та незастосування розрахунковою книжки штраф у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, а саме в сумі 9560,20 грн. (1912,04 х 5).

Отже з наведеного вбачається, що судом апеляційної інстанції при вирішенні даної справи правильно застосовано положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) тощо.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки оскаржуване судове рішення постановлено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 у справі № 11/328/06-АП слід відхилити, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 у справі № 11/328/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.