ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Шкляр Л.Т., розглянувши у
попередньому судовому засіданні касаційні скарги заступника
прокурора Запорізької області та Запорізького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 6 грудня 2006 року у справі
за позовом заступника прокурора Запорізької області, в інтересах
держави, в особі Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного
товариства "Запорізький сталепрокатний завод" про стягнення, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Запорізької області від 21
серпня 2006 року було задоволено позовні вимоги заступника
прокурора Запорізької області, в інтересах держави, в особі
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Запорізький
сталепрокатний завод" про стягнення.
Вказане судове рішення обгрунтоване ст. ст. 19, 20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
, п. п. 4, 11 Порядку сплати підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до
відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку
та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
6 грудня 2006 року вищезазначене рішення суду першої інстанції
скасоване, в позові відмовлено, вмотивувавши це тим, що відповідач
своєчасно надав належний звіт регіональному фонду соціального
захисту інвалідів, вказавши в ньому наявність робочих місць для
можливого працевлаштування інвалідів, та дотримався нормативу
створення робочих місць.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду
апеляційної інстанції заступник прокурора Запорізької області та
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
звернулися з касаційними скаргами, у яких просять постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 6 грудня 2006
року скасувати, постанову Господарського суду Запорізької області
від 21 серпня 2006 року залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг
колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
в редакції від
5.07.2001 р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій
незалежно від форм власності і господарювання встановлюється
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих,
а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого
місця.
Наказом Держкомстату України № 49 ( v0049202-02 ) (v0049202-02)
від
10.01.2002 р. затверджено звіт за формою № 10-ПI, який подають
підприємства не пізніше 1 лютого після звітного періоду
регіональному Фонду України соціального захисту інвалідів.
Згідно пунктом 1.2 затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 6 липня 1998 р. №244 ( z0464-98 ) (z0464-98)
та
зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 липня 1998 р. за
N 464/2904 ( z0464-98 ) (z0464-98)
Iнструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках"
і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників" підприємства, установи
і організації (надалі - підприємства), розташовані на території
відповідного регіону, незалежно від форм власності і
господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному
обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про
наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою N 3-ПН
"Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та
потребу в працівниках".
Отже, на відповідача покладено обов'язок створення робочих
місць та інформування про це позивача та органів зайнятості, у
порядку, встановленому вищезазначеними нормативними актами.
Згідно ст. 8 Закону працевлаштування інвалідів на
підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого
постановою КМУ від 3.05.95 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
передбачено, що
підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду про створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я,
здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної
захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено
обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для
працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що визначеними
органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача
не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення
інвалідів на підприємство для працевлаштування.
В матеріалах справи (а.с. 26-49 т.1) наявні докази того, що
підприємство зверталось до районного центру зайнятості про
можливість працевлаштування інвалідів.
Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
не передбачала розрахунок середньооблікової чисельності
працюючих інвалідів у якості підстави для сплати санкцій.
Колегія суддів відзначає, що вимоги стосовно
середньооблікової чисельності інвалідів, як підстави для сплати
штрафних санкцій було введено в редакції зазначеного Закону
відповідно до Закону України від 06.10.2005р. №2960-IV
( 2960-15 ) (2960-15)
.
За таких обставин колегія суддів вважає, що на відповідача не
може бути покладена відповідальність за неналежне виконання
обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у
ст. 18 Закону.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційних скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної
інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та
процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана
вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують,
підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні
відсутні.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційні скарги заступника прокурора Запорізької області та
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів відхилити, постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 6 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і
оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В.Харченко
Судді Н.В.Васильченко
Л.Я.Гончар
О.О.Кравченко
Л.Т.Шкляр