Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайло О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л" на постанову Господарського суду Донецької області від 23.12.2005 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року

у справі № 22/315а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсною першої податкової вимоги та зобов’язання внести зміни до облікової картки,-

У листопаді 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про (з урахуванням змін та доповнень до позовної заяви) визнання недійсною першої податкової вимоги від 04.11.2005р. № 1/2262 в частині боргу по сплаті вартості торгових патентів та зобов’язання внести зміни до облікової картки шляхом зменшення нарахувань за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2004р. та 1-й, 2-й квартали 2005р. на суму 186152,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" оплата вартості торгових патентів у сфері грального бізнесу повинна проводитися виходячи зі ставки 350 грн. за квартал за кожний гральний автомат. При цьому, вимоги відповідача провести доплату суми із розрахунку 700 грн. та 1050 грн. за квартал за кожний гральний автомат є незаконними, оскільки враховуючи наявність колізії норм податкових законів Законами України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) та "Про державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) фактично не були внесені зміни до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) та не збільшені розміри вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Постановою Господарського суду Донецької області від 23.12.2005р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2006р., позов задоволено частково. Визнано недійсною першу податкову вимогу від 04.11.2005р. № 1/2262 в частині визначення боргу по сплаті вартості торгових патентів в сумі 30450 грн. Зобов’язано Держану податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька внести зміни до облікової картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л" в частині зменшення нарахувань по сплаті вартості патентів за 1-й кв. 2005р. на суму 30450 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л" оскаржили їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі податковий орган послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л" у касаційній скарзі просило скасувати рішення місцевого та апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, одним з основних видів діяльності позивача є експлуатація гральних автоматів з грошовими та речовими виграшами.

З метою здійснення цього виду діяльності підприємством були придбані торгові патенти.

Крім того, підприємницькою діяльністю з експлуатації гральних автоматів займається й філіал "ДІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л", який не є юридичною особою та також придбав торгові патенти для здійснення операцій з надання послуг

При цьому, оплата вартості зазначених торгових патентів здійснювалась філіалом "ДІС" відповідно до вимог ч. 5 ст. 15 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (далі – Закон України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) ), тобто щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу, за ставкою 1400 грн. за один торговий патент на рік (350 грн. – щоквартально).

Проте, податковий орган, на підставі того, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003р. № 1344-ІV (1344-15) та "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-ІV (2285-15) внесені зміни до ч. 3 ст. 5 Закон України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР і збільшена вартість торгового патенту у 2004 році на 2800 грн. за рік та у 2005 році на 4200 грн. за рік, донарахував Філіалу "ДІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л" плату за придбання торгового патенту за здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л", викладені в касаційні скарзі, відносно того, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-ІV (2285-15) встановив, що розмір вартості патенту за 2004 рік склав 1400 грн., а не 2800 грн., не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, з урахуванням наступного.

По-перше, сам позивач, зазначаючи в касаційній скарзі про те, що зміна ставок і механізм стягнення податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть вводитися Законом України про Державний бюджет на відповідний рік з одного боку, фактично спростовує свої ж твердження, вказуючи на те, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-ІV (2285-15) встановив розмір вартості патенту.

По-друге, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України – Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Тобто, у даному випадку, порядок встановлення ставок оподаткування шляхом внесення змін до Закону України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003р. № 1344-ІV (1344-15) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-ІV (2285-15) відповідає положенням п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України.

Крім того, суди правомірно послалися на приписи п. 20 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України, відповідно до якого закон про Державний бюджет України – закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 50 Бюджетного Кодексу України під виконанням Державного бюджету України за доходами розуміється, забезпечення органами стягнення своєчасного та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. А бюджетний період згідно з ч.1 ст. 3 Бюджетного Кодексу України становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, цілком обгрунтованим є висновок місцевого та апеляційного господарських судів, про те, що внесення змін до п. 3 ст. 5 Закону України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР Законами України "Про Державний бюджет України на 2004рік" (1344-15) та "Державний бюджет на 2005рік" щодо визначення розміру плати за патенти у сфері грального бізнесу, відповідає наведеним принципам законотворення і ніяким чином не свідчить про те, що такі зміни не вносились.

Суд касаційної інстанції також погоджується з доводами судів відносно того, що нарахування позивачу вартості торгових патентів у 1-му кварталі 2005 року здійснено відповідачем без врахування вимог чинного законодавства та не приймає до уваги посилання Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі в касаційній скарзі як на підставу своїх заперечень на ч. 5 ст. 5 Закон України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР, відповідно до якої, як визначає відповідач: "…від обов’язків додаткового внесення вартості торгового патенту звільняються лише суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснили саме попередню оплату вартості патенту за весь термін його дії".

Так, відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться шоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, суб’єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за три місяці.

На день сплати вартості патентів за І квартал 2005 року, тобто на 15.12.2004 року, діяв Закон України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) в редакції Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , яким були внесені зміни до вказаного закону та вартість патенту у сфері грального бізнесу встановлена в розмірі 2800 грн. на рік, тобто 700 грн. щоквартально.

За приписами п. 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991року № 1251-ХІІ платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни, обов’язок щодо такої сплати припиняється із сплатою податку.

Отже, з урахуванням наведених приписів вказаного Закону, законодавчо встановлених строків виконання зобов’язань по сплаті податку та чинних на момент виконання таких зобов’язань ставок податку, судами обгрунтовано вказано на те, що у випадку належної сплати вартості торгового патенту за І квартал 2005 року за ставками, які діяли на момент їх сплати, платник податку не повинен сплачувати різницю, яка виникла у зв’язку із збільшенням його розміру в майбутньому. До того ж сплата такої різниці не передбачена ані Законом України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) , ані іншими нормативними актами.

З огляду на викладене, доводи касаційних скарг не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а прийняті ними рішення є законними та обґрунтованими.

Згідно з ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Відхилити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросервіс-Л".

Постанову Господарського суду Донецької області від 23.12.2005р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2006р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .