Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Костенка М.І.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., Усенко Є.А.,

при секретарі: Меньшиковій О.Я.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.03.2005р. №0000251742/0, за касаційною скаргою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на Рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2005р. та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі №28/88а, -

У березні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 15.03.2005р. №0000251742/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2009 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 010 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2005р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі №28/88а, позов було задоволено частково: спірне податкове повідомлення-рішення було визнано недійсним в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 009 грн. та штрафних санкцій у розмірі 840,10 грн.

Свої рішення суди обґрунтовують тим, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) у даному випадку є дата відвантаження товару, а саме, у 2003р., що підтверджується накладними та актом здачі-прийняття робіт. А на той час позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування та не був платником податку на додану вартість.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2005р. та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі №28/88а скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційних вимог відповідач посилається на те, що рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті із порушення норм матеріального законодавства. Так, відповідач вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 168/97-ВР від 03.04.1997р.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 15.04.2003р. по 31.12.2004р., про що складено Акт перевірки №21/17-2/1941500031 від 15.03.2004р. В Акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань у І кварталі 2004р. у сумі 703 грн., у ІІ кварталі 2004р. у сумі 1 640 грн., у ІV кварталі 2004р. у сумі 13 грн.

Перевіркою встановлено, що у 02.10.2003р. між позивачем (Постачальник) та ТОВ "СВС Сервіс" (Покупець) було укладено договір на поставку дрібнозернистого асфальтобетону типу "А" марки 1 у кількості 1100 т на суму 234 000 грн. На виконання умов договору за рахунком б/н від 28.11.2003р. на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти як оплата за виконані послуги, що є першою із подій відповідно до пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які не були відображені у книзі обліку продажу товарів від 04.03.2004р. та не увійшли до складу податкових зобов'язань згідно декларацій з податку на додану вартість за І квартал та ІІ квартал 2004 року.

Як вірно зазначають суди, відповідно до пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суди обґрунтовано зазначають, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) є дата відвантаження товару, а не дата надходження грошових коштів. Як вбачається із матеріалів справи, відвантаження товару відбулось у 2003р., що підтверджується накладними та актом здачі-прийняття робіт від 28.11.2003р. Суди обґрунтовано зазначили, що позивач є платником єдиного податку з 01.06.2003р., що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку, строк дії якого продовжено з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. та з 31.01.2005р. по 31.12.2005р., тобто, на момент виникнення податкових зобов'язань (відвантаження товару) позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування та згідно з п. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. (727/98) не був платником податку на додану вартість.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2005р. та Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі №28/88а відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231, 232, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2005р. та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі №28/88а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.