Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача – Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П., Носа С.П.

при секретарі Федуніву Б.Б.

за участю осіб:

від позивача – Яворський О.В.;

від відповідача –Чмола І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову господарського суду Чернівецької області від 21.02.2008 року у справі № 5/313

за позовом Кредитної спілки "Наші люди"

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Оскаржуваною постановою задоволено позовні вимоги, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 000990171/0 від 11.12.2007 року в частині стягнення з відповідача 321511,35 грн. податку з доходів фізичних осіб та 643022,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанову оскаржив відповідач, покликаючись на неправильне застосування положень підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 та підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

В поданих запереченнях на скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року складено акт № 22-0/26036171 від 30.11.2007 року.

Зазначеним актом встановлено порушення підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі – Закон), що полягає в тому, що позивач не нараховував податок з доходів фізичних осіб на нараховані проценти на додаткові пайові внески членів кредитної спілки за півріччя 2005 року, 2006 рік та півріччя 2007 року в сумі 2386101,58 грн., які направлені на збільшення пайових внесків членів кредитної спілки. В результаті такого порушення відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 321511,35 грн., в тому числі за півріччя 2005 року – 82585,26 грн., за 2006 рік – 154040 грн., за півріччя 2007 року – 84886,06 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 643022,70 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону проценти не підлягають оподаткуванню у спірному періоді.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно положень частини 1, 3 статті 21 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки. Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Підпунктом 4.2.12. пункту 4.2 статті 4 Закону визначено, що до загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Статтею 9 зазначеного закону встановлено особливості нарахування та сплати окремих видів доходів.

Підпунктами 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону встановлено, зокрема: особу, яка виступає податковим агентом при нарахуванні (сплаті) на користь платника податку доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, згідно якого, крім іншого, здійснюється оподаткування за ставкою 5 відсотків від об’єкта оподаткування як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; обов’язок подат кового агента сплатити нараховану на проценти загальну суму податків до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду; правила надання податковим агентом податкового розрахунку загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків, зокрема, для небанківських фінансових установ (абзац 4 підпункту 9.2.2).

Таким чином, поширення положень підпункту 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону на кредитні спілки як небанківські фінансові установи спростовує покликання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин підпункту 9.2.3 Закону (889-15) , згідно якого оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 зазначеного Закону із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2004 р. N 2273-IV (2273-15) ) (Закон, ВР України, від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) ) підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року (редакція діє з 11.01.2005 року).

Таким чином, не можуть братися до уваги твердження податкового органу щодо набрання законної сили підпунктами 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону з 01.01.2005 року як підстави правомірності визначення податкового зобов’язання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки таке встановлене попередньою редакцією цього Закону (889-15) , у зв’язку з прийняттям Закону України від 01.07.2004 р. N 1958-IV (1958-15) , який набрав законної сили з 01.01.2005 року та діяв лише до 10.01.2005 року, так як втратив чинність з 11.01.2005 року згідно Закону України від 21.12.2004 р. N 2273-IV (2273-15) .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального права.

Доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, постанову господарського суду Чернівецької області від 21.02.2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

кового агента сплатити нараховану на проценти загальну суму податків до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду; правила надання податковим агентом податкового розрахунку загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків, зокрема, для небанківських фінансових установ (абзац 4 підпункту 9.2.2).

Таким чином, поширення положень підпункту 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону на кредитні спілки як небанківські фінансові установи спростовує покликання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин підпункту 9.2.3 Закону, згідно якого оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 зазначеного Закону із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2004 р. N 2273-IV (2273-15) ) (Закон, ВР України, від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) ) підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року (редакція діє з 11.01.2005 року).

Таким чином, не можуть братися до уваги твердження податкового органу щодо набрання законної сили підпунктами 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону з 01.01.2005 року як підстави правомірності визначення податкового зобов’язання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки таке встановлене попередньою редакцією цього Закону (889-15) , у зв’язку з прийняттям Закону України від 01.07.2004 р. N 1958-IV (1958-15) , який набрав законної сили з 01.01.2005 року та діяв лише до 10.01.2005 року, так як втратив чинність з 11.01.2005 року згідно Закону України від 21.12.2004 р. N 2273-IV (2273-15) .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального права.

Доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, постанову господарського суду Чернівецької області від 21.02.2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.