Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року

у справі № А38/125

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Дніпропетровська, -

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

У квітні 2006 року ТОВ "Агрокосм" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0002142304/2 від 20 березня 2006 року.

Під час розгляду справи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача було залучено ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення № 0002142304/2 від 20 березня 2006 року, винесене ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Стягнуто з ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь ТОВ "Агрокосм" витрати по сплаті судового збору в сумі 3, 40 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Агрокосм", посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Агрокосм" за період з 01 липня 2004 року по 01 липня 2005 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 120-23-323/24229322 від 28 листопада 2005 року.

Перевіркою було встановлено, що в порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Агрокосм" реалізовувало продукцію суб’єктам підприємницької діяльності – фізичним особам, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, за цінами нижчими за звичайні ціни, які діяли на момент продажу, що призвело до заниження податкових зобов’язань за липень 2004 року на 9382, 96 грн., за вересень 2004 року на 500, 00 грн., за жовтень 2004 року на 2398, 27 грн., за листопад 2004 року на 2095, 20 грн., за грудень 2004 року на 333, 36 грн., за січень 2005 року на 6962, 35 грн., за лютий 2005 року на 3322, 34 грн., за квітень 2005 року на 4953, 89 грн.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі акту перевірки та за наслідками апеляційного узгодження прийняла податкове повідомлення – рішення № 0002142304/2 від 20 березня 2006 року, яким ТОВ "Агрокосм" визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 44922, 55 грн., у тому числі 29948, 37 грн. – основний платіж та 14974, 18 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не було доведено, що ціна продажу не відповідала рівню звичайних цін.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з положеннями п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 1.18 ст. 1 цього ж Закону передбачено, що термін "звичайні ціни" розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (підпункт 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вищезгаданого Закону).

При цьому обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що відповідачем не було доведено, що ціни продажу суб’єктам підприємницької діяльності – фізичним особам, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, були нижчими за звичайні з урахуванням того, що відповідачем при визначенні звичайних цін використовувались договори у не співставних умовах, зокрема, не співпадали кількість (обсяг) товару та умови платежів, а тому ціни, за якими ТОВ "Агрокосм" реалізовувало продукцію суб’єктам підприємницької діяльності – фізичним особам, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, визнаються звичайними.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при визначенні звичайних цін не були виконані вимоги до процедури, передбачені підпунктом 1.20.8 та підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.