Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,

за участю: представника позивача – Ніжинської ОДПІ – Чуба І.А.; представника відповідача – ВАТ "Ніжинський м"ясокомбінат" - Журко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Чернігівської області до Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Ніжинський м’ясокомбінат", приватного підприємства (ПП) "Темп-Ю" про визнання угоди недійсною, яка переглядається за касаційною скаргою Ніжинської ОДПІ Чернігівської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року

У березні 2006 року Ніжинська ОДПІ Чернігівської області звернулась в суд з позовом до ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат", ПП "Темп-Ю" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу м’ясопродуктів від 06.12.2004 року на загальну суму 29 173,74 грн.

Зазначали, що на час укладення угоди набуло чинності рішення суду про скасування державної реєстрації ПП "Темп-Ю", тобто останнє позбавлено було спеціальної правоздатності, що має наслідком визнання угоди недійсною з підстав передбачених статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 25 квітня 2006 року позов задоволено.

Договір купівлі-продажу м’ясопродуктів від 06.12.2004 року на загальну суму 29 173,74 грн., укладений між ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" та ПП "Темп-Ю" визнано недійсним.

Зобов’язано ПП "Темп-Ю" повернути ВАТ Ніжинський м’ясокомбінат" кошти в сумі 29 173,74 грн.

З ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" стягнуто в доход держави кошти в сумі 29 173,74 грн.

Новою постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено.

Зобов’язано ПП "Темп-Ю" повернути ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" грошові кошти в сумі 29 173,74 грн., одержані за усним договором від 06.12.2004 року.

Одержані "Ніжинський м'ясокомбінат" за договором кошти в сумі 29 173,74 грн. постановлено стягнути в доход держави.

В іншій частині постанову залишено без змін.

У касаційній скарзі Ніжинська ОДПІ Чернігівської області, з посиланням на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить рішення останнього скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат", як юридичну особу, зареєстровано 24.07.1995 року, а 17.07.1997 року йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру юридичної особи.

ПП "Темп-Ю" свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності отримало 30.04.1996 року, 13.05.1996 року його внесено до ЄДРПОУ, а 25.07.1997 року видано свідоцтво № 37444139 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.10.2003 року державну реєстрацію ПП "Темп-Ю" скасовано.

ДПІ у Печерському районі м. Києва 01.12.2003 року прийнято акт № 2868 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Темп-Ю".

В ході позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" за період з 01.04.2005 року по 31.05.2005 року Ніжинською ОДПІ встановлено, що 06.12.2004 року між ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" і ПП "Темп-Ю" укладений усний договір купівлі-продажу м’ясопродуктів.

На виконання цього договору ПП "Темп-Ю" продало, а ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" прийняло і оплатило готівкою м’ясопродукти, на загальну суму 29 173,74 грн., в тому числі ПДВ - 4 862,29 грн.

За результатами виконаної угоди ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" віднесло до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно вартість м’ясопродуктів та суму податку на додану вартість.

Задовольняючи позов суди виходили з того, що виконуючи спірний договір, ПП "Темп-Ю" переслідувало мету укладання угод, спрямованих на ухилення від сплати податків, а тому, оскільки спірна угода була укладена в 2004 році, її слід визнати недійсною у відповідності зі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, як таку, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Проте з такими висновками погодитись не можливо, з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випад ках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Задовольняючи позов про стягнення в доход держави одержаного за зобов"язанням, суди не звернули увагу і не дали оцінку тому факту, що господарське зобов"язання мало місце у грудні 2004 року, акт про результати проведеної перевірки ВАТ"Ніжинський м’ясокомбінат" складено 22 липня 2005 року, а з позовом податковий орган звернувся у березні 2006 року, тобто з пропуском строків можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, суди порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції.

За наведених обставин всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 230 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекціїЧернігівської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 25 квітня 2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .