Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М. І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т. А.,

при секретареві - Сидорович О.В.,

з участю представників:

позивача - Брагінського М. І. (довіреність від 25.01.08),

відповідача, Одеської міської ради -

Кіхтенка О. С. (довіреність від 26.04.07 за № 264/исх-гс),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку касаційного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та визнання права на приватизацію земельної ділянки,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2- представника позивача ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2006 року, -

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Управління земельних ресурсів Одеської міської ради з позовною заявою про визнання протиправною її бездіяльності та визнання права на приватизацію земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивувала тим, що Управління земельних ресурсів Одеської міської ради не надало відповіді на її заяву від 8 грудня 2005 року про безоплатну передачу у власність земельної ділянки по вулиці АДРЕСА_1

Просила визнати бездіяльність Управління земельних ресурсів Одеської міської ради щодо не розгляду її заяви протиправною та визнати за нею право на приватизацію зазначеної земельної ділянки.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 26 квітня 2006 року позовні вимоги задоволено.

Окрім заявлених позивачем вимог, за нею визнано право власності на земельну ділянку по вулиці АДРЕСА_1 що у місті Одесі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2006 року постанову Київського районного суду міста Одеси від 26 квітня 2006 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1та зобов'язано надати відповідь на її звернення. У задоволенні позовних вимог щодо визнання за нею права на приватизацію земельної ділянки відмовлено.

У поданій касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Судами встановлено, що 4 грудня 2003 року ОСОБА_1 придбала у ПП "Хімсервіс СПб" незакінчений будівництвом житловий будинок, що розташований по вулиці АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 931 м-2 (договір купівлі-продажу, а. с. 5)

08 грудня 2005 року вона звернулася до Одеського міського управління земельних ресурсів з заявою щодо надання згоди на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований належний їй будинок. Втім, відповіді на свою заяву на час звернення до суду не отримала.

Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання бездіяльності Одеського міського управління земельних ресурсів протиправною, суди обґрунтовано виходили з того, що останнє, у місячний строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , відповіді на її заяву не надало.

При вирішенні ж позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1. права на приватизацію земельної ділянки, суд першої інстанції керувався положеннями статей 377 Цивільного кодексу України, 118 Земельного кодексу України (2768-14) і дійшов висновку про наявність у неї права на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований придбаний нею будинок та задовольнив заявлені вимоги.

Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

З матеріалів справи вбачається, що Одеською міською радою рішення щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймалося.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині визнання за ОСОБА_1. права приватної власності на земельну ділянку, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що вказана вимога позивачем заявлена не була, а тому при її вирішенні суд першої інстанції вийшов за межі заявлених нею позовних вимог.

Окрім того, Одеська рада, до компетенції якої належить вирішення порушеного ОСОБА_1. питання про передачу земельної ділянки у власність, не була залучена судом першої інстанції до участі у справі.

Що ж стосується заявлених ОСОБА_1. позовних вимог про визнання за нею права на приватизацію земельної ділянки, то, як вбачається з матеріалів справи, Одеська міська рада будь-якого рішення стосовно її заяви не приймала, а тому апеляційний суд відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки вважає передчасним звернення позивача за вирішенням питання про визнання за нею права на приватизацію земельної ділянки у судовому порядку.

Доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. У судовому рішенні що оскаржується, повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності.

За таких обставин, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.