Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Хілової І.М.

відповідача: Ярмак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 24.07.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 р.

у справі №25/136-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАріан"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 15.02.2006 р. №0001142309/2, №0001152309/2, №0001162309/2.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.07.2006 р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 р., позов задоволено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, доводи обґрунтовуються порушення приписів п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань правильності обчислення та достовірності віднесених позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за вересень 2004 р., за результатами якої складено акт №559/23-9/31169698 від 17.10.2005 р.

З посиланням на проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, перевіряючими зроблено висновок про відсутність у позивача права на віднесення до податкового кредиту у вересні 2004 р. сум ПДВ за податковими накладними отриманими від ПП "Лукков", ПФ "Західконтракт", ПП "Волиньспецпроект" на придбаний металопрокат, оскільки ПП "Агрос", яке не є контрагентом позивача, не сплатило до бюджету сум податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 15.02.2006 №0001142309/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 16111117,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку в розмірі 8055559,00 грн.; №0001152309/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 р. у сумі 5194030,00 грн.; №0001162309/2, яким з урахуванням зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2004 р. застосовано штрафні санкції у розмірі 126278,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплат у товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Перелік обов’язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що надається покупцю та за відсутністю яких вона може вважатися неналежно оформленою визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій, встановлено, що позивачем у вересні 2004 р. було придбано у ПП "Лукков", ПФ "Західконтракт", ПП "Волиньспецпроект" металопрокат на загальну суму 127830880,80 грн., у т.ч. ПДВ 21305146,91 грн. Суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів у своїх постачальників, віднесені до складу податкового кредиту за першою з подій – в момент отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, а оплата вартості придбаних товарів віднесена до валових витрат у відповідному звітному періоді. Відповідно до приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника ПДВ, а видані ними податкові накладні містять всі необхідні реквізити передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

У цьому ж звітному періоді позивачем здійснена реалізація цього товару ПП "Житомир-Євростандарт" на підставі договору №Т109-04 від 01.09.2004 р., що підтверджується видатковою накладною від 03.09.2004 р. №РН-0000003 та податковою накладною від 03.09.2004 р.

Результати зазначених господарських операцій були відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача за вересень 2004 р., декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2004 р.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту у вересні 2004 р. суми податку на додану вартість за господарськими операціями по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП "Лукков", ПФ "Західконтракт", ПП "Волиньспецпроект" правильними.

Вищезазначені висновки судів знайшли своє підтвердження у висновку судово-бухгалтерської експертизи №5461 від 21.06.2006 р.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, зазначаючи про "віртуальність" операцій з придбання металопрокату, разом з тим не заперечує факту його реалізації позивачем у цьому ж звітному періоді ПП "Житомир-Євростандарт" та не вважає за необхідне зменшити суму податкових зобов’язань позивача за цією операцією.

Крім того, у справі відсутні докази наявності відкритих кримінальних справ щодо позивача та його контрагентів, а наявні в матеріалах справи постанови слідчих про порушення кримінальних справ за фактом вчинення службовими особами ПП "Аргос", ПП "Волиньспецпроект", ПП "Західконтракт", ПФ "Лукков", ТОВ "УкрАріан", ПП "Житомир-Євростандарт" злочинів передбачених КК України (2341-14) , скасовані.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 24.07.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 р. – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.