ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"29" січня 2008 року Справа № АС-42/329-05
к/с № К-7469/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Каліушко Ф.А.,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 28.02.2007 року
у справі № АС-42/329-05
за позовом Державної податкової інспекції у Московському
районі м. Харкова
до 1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1
2) Приватного підприємства "Дельта-2002"
про визнання недійсними договорів та застосування наслідків
їх недійсності
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова
(далі - ДПI у Московському районі м. Харкова) звернулася до
господарського суду Харківської області із позовом до Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД
ОСОБА_1.) та Приватного підприємства "Дельта-2002" (далі - ПП
"Дельта-2002") про визнання укладеного у вересні 2003 року між
відповідачами договору купівлі-продажу соняшника на загальну суму
13 998 412,42 грн. недійсним та застосування наслідків його
недійсності.
В обгрунтування позовних вимог ДПI у Московському районі м.
Харкова посилається на укладення угоди між відповідачами з метою,
що суперечить інтересам держави та суспільства, шляхом ухилення ПП
"Дельта-2002" від сплати податків; скасування в судовому порядку
установчих документів, свідоцтва платника податку на додану
вартість ПП "Дельта-2002".
Постановою господарського суду Харківської області від
28.10.2005 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду
на те, що спірні договори укладені правоздатними особами в
установленому законом порядку.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.02.2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні
вимоги задоволено. В обгрунтування судового рішення суд
апеляційної інстанції послався на скасування в судовому порядку
установчих документів та свідоцтва платника податку на додану
вартість ПП "Дельта-2002", неподання податкової звітності.
Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 28.02.2007 року СПД ОСОБА_1. оскаржив її у
касаційному порядку, мотивуючи порушенням судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права права,
зокрема ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 207, ст.
208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між відповідачами
укладалися договори купівлі-продажу соняшника № 33 від 13.10.2003
року, № 37 від 16 10.2003 року, № 42 від 24.10.2003 року, № 47 від
17.11.2003 року, № 48 від 25.11.2003 року, № 3 від 12.01.2004
року, № 1 від 01.03.2004 року, № 3 від 03.03.2004 року, № 21 від
12.03.2004 року, № 106 від 25.03.2004 року.
Виконання договорів підтверджено копіями податкових
накладних, накладними, копіями квитанцій до прибуткових касових
ордерів.
Укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства позивачем вбачається зі сторони ПП "Дельта-2002"
шляхом ухилення від сплати податків.
18.09.2002 року Солом'янською районною державною
адміністрацією в м. Києві здійснено реєстрацію ПП "Дельта-2002". З
10.10.2002 року підприємство знаходилося на обліку в Державній
податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва.
Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління
статистики у
м. Києві від 15.06.2005 року ПП "Дельта-2002" значиться в
Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Відповідно до листа Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва від 14.03.2005 року з січня 2003
року ПП "Дельта-2002" не подає до податкового органу звітності.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від
02.04.2004 року визнано недійсними установчі документи ПП
"Дельта-2002", свідоцтво платника податку на додану вартість та
первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи.
За змістом ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинної
на момент укладення спірного договору, недійсною є угода, яка
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної
держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від
наявності умислу у обох сторін чи однієї, від виконання угоди
обома сторонами чи однією.
Поряд з цим слід врахувати, що на момент ухвалення рішень у
справі суди не мали правових підстав для застосування санкцій
статті 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
1 січня 2004 року, згідно з пунктами 1, 2 Прикінцевих та
перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
від 18 липня 1963 року втратив чинність.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004
року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує
публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які
були встановлені ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Такі санкції
встановлені Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не
вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому
ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до
судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних
за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину
має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині
судового рішення.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим,
за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
застосування цих
санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією
стороною.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть
застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших
обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких
обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення
правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208
Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою,
яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання
ухилення від сплати податків.
Частиною 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено
застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.
41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою конфіскація
майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках,
обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є
конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за
порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі
санкції не є цивільно-правовими, а є
адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню
ч. 1 ст. 238 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Тому такі санкції можуть
застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Останній спірний договір купівлі-продажу соняшника був
датований 25 березня 2004 року, а позов податкова інспекція
пред'явила 04 серпня 2005 року, отже вона пропустила строк
можливого застосування судом адміністративно-господарських
санкцій.
Враховуюче зазначене, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 28.02.2007 року підлягає скасуванню, а
постанова господарського суду Харківської області від 28.10.2005
року залишається в силі.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 задовільнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.02.2007 року скасувати, а постанову господарського суду
Харківської області від 28.10.2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова