У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     29.01.2008р.
 
     Вищий адміністративний суд України у складі:
 
     головуючого-судді Брайка А. I.,
 
     суддів Голубєвої Г. К.,
 
     Карася О. В.,
 
     Рибченка О. А.,
 
     Федорова М. О.,
 
     секретар судового засідання - Міненко О. М.,
 
     розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
 
     на постанову  Господарського  суду  Запорізької  області  від
04.09.2006р. та ухвалу  Запорізького  апеляційного  господарського
суду від 17.11.2006р. у справі № 11/459/06-АП
 
     за   позовом   Товариства   з   обмеженою    відповідальністю
"Графі-Січ"
 
     до  Державної  податкової  інспекції  в   Орджонікідзевському
районі м. Запоріжжя
 
     про визнання недійсними податкових вимог, податкової  застави
та зобов'язання вчинити дії,
 
     за участю представників:
 
     позивача - не з'явились,
 
     відповідача - Кочкова Н. Ю.,
 
                            встановив:
 
     Товариством  з  обмеженою  відповідальністю  "Графі-Січ",   з
урахуванням послідуючого уточнення,  подано  позов  про:  визнання
погашеними податкових зобов'язань по сплаті 56 344  грн.  ввізного
ПДВ і 5 523 грн. 92 коп.  ввізного  мита;  визнання  недійсними  і
такими, що не підлягають виконанню  першої  та  другої  податкових
вимог, відповідно, від 17.04.2006р. № 1/434 та від 26.05.2006р.  №
2/604; зобов'язання  відповідача  провести  коригування  особового
рахунку у зв'язку з визнанням погашеними  податкових  зобов'язань;
зобов'язання відповідача здійснити оформлення  погашення  векселів
від  13.03.2004р.   №   693136236644   та   від   30.06.2004р.   №
693136236654; визнання податкової застави всіх активів недійсною з
02.03.2005р. та зобов'язання відповідача подати заяву  реєстратору
в Запорізьку  філію  Iнформаційного  центру  Міністерства  юстиції
України про припинення обтяжень і виключення з Державного  реєстру
обтяжень рухомого майна всіх активів.
 
     Постановою  Господарського  суду  Запорізької   області   від
04.09.2006р. у справі № 11/459/06-АП  позов  задоволено  повністю;
визнано недійсними податкові вимоги Державної податкової інспекції
в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 17.04.2006р. № 1/434
в частині податкового боргу по податку на додану вартість  в  сумі
56 344 грн. 35 коп. і миту  на  товари,  що  ввозяться  суб'єктами
підприємницької діяльності в сумі  5  523  грн.  92  коп.  та  від
26.05.2006р. №  2/604;  визнано  податкову  заставу  всіх  активів
позивача недійсною з 24.03.2005р. і зобов'язано відповідача подати
заяву  реєстратору  в  Запорізьку  філію   Iнформаційного   центру
Міністерства юстиції України про припинення обтяжень і  виключення
з  Державного  реєстру  обтяжень  рухомого  майна   всіх   активів
позивача.
 
     В  обгрунтування  такого  висновку  судом  першої   інстанції
зазначено те, що рішенням Господарського суду Запорізької  області
від  31.08.2005р.,  залишеним  без   змін   ухвалою   Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. у справі № 5/108
визнано недійсними першу податкову вимогу № 1/164 від 03.03.2005р.
та другу податкову  вимогу  №  2/357  від  15.04.2005р.  Державної
податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про
зазначення  суми  податкового   боргу   Товариства   з   обмеженою
відповідальністю "Графі-Січ" в розмірі 56 344 грн. 35 коп. податку
на додану вартість із ввезених на територію України товарів  та  5
523 грн. 92 коп. мита та  такі  товари  та  встановлено  погашення
позивачем зобов'язань по зазначених  в  позовній  заяві  по  даній
справі векселях.
 
     Ухвалою Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від
17.11.2006р.   апеляційну   скаргу   відповідача   залишено    без
задоволення, а постанову від 04.09.2006р. по даній справі без змін
з  посиланням  на  зазначені  вище   підстави,   однак   доповнено
резолютивну частину  вказаної  постанови  новими  абзацами  згідно
яких:  зобов'язано  відповідача  здійснити  коригування  особового
рахунку позивача  у  зв'язку  з  визнанням  погашеними  податкових
зобов'язань зі сплати 56 344 грн. 35 коп. ввізного ПДВ  та  5  523
грн. 92 коп. ввізного мита; зобов'язано  відповідача  здійснити  в
установленому   порядку   оформлення   погашення   векселів    від
13.03.2004р. № 693136236644 та від 30.06.2004р. № 693136236654.
 
     Відповідач,  не  погоджуючись  з  вказаними  рішеннями  судів
першої та апеляційної інстанцій, подав  касаційну  скаргу  в  якій
просить їх скасувати, ухвалити нове рішення,  яким  в  задоволенні
позовних   вимог   відмовити   посилаючись   на   порушення   норм
матеріального права, зокрема: п. 1.10. ст. 1, п. 6.2. ст. 6 Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  п.
18 Порядку видачі,  обліку,  відстрочення  та  оплати  (погашення)
векселя, що видається  суб'єктам  підприємницької  діяльності  при
здійсненні    операцій     з     давальницькою     сировиною     у
зовнішньоекономічних відносинах.
 
     Позивач в запереченнях на касаційну скаргу  просить  залишити
її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін,
оскільки  вони  не  допустили  порушень  норм   матеріального   та
процесуального права.
 
     Перевіривши  правильність  застосування  судами   першої   та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального  права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення  присутнього
представника  відповідача,  Вищий  адміністративний  суд   України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
по слідуючим доводам та мотивам.
 
     Як  встановлено  судами  попередніх  інстанцій,  відповідачем
надіслано  позивачу   податкові   вимоги   із   зазначенням   суми
податкового боргу за  узгодженими  податковими  зобов'язаннями  по
податку на додану вартість в  розмірі  56  344  грн.  35  коп.  із
ввезених на територію України товарів та 5 523 грн. 92  коп.  мита
на товари, що ввозяться суб'єктами  підприємницької  діяльності  з
попередженням про  те,  що  починаючи  з  02.03.2005р.  на  активи
позивача розповсюджується право податкової застави та вимогою  про
термінову  сплату  податкового  боргу:  перша  -   №   1/434   від
17.04.2006р. та друга - № 2/604 від 26.05.2006р.
 
     Згідно п. 1.10) ст. 1,  пп.  6.2.1.  п.  6.2.  ст.  6  Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
        
податкова вимога - письмова вимога податкового органу до  платника
податків погасити суму податкового  боргу;  у  разі  коли  платник
податків не сплачує  узгоджену  суму  податкового  зобов'язання  в
установлені строки,  податковий  орган  надсилає  такому  платнику
податків податкові вимоги.
 
     Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
          обставини,
встановлені судовим рішенням  в  адміністративній,  цивільній  або
господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при
розгляді інших справ, у яких  беруть  участь  ті  самі  особи  або
особа, щодо якої встановлено ці обставини.
 
     Рішенням  Господарського   суду   Запорізької   області   від
31.08.2005р., залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного
господарського суду від 14.03.2006р. у справі № 5/108, які набрали
законної сили згідно ч. ч. 3, 5 ст. 254 КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,
визнано недійсними першу податкову вимогу № 1/164 від 03.03.2005р.
та другу податкову  вимогу  №  2/357  від  15.04.2005р.  Державної
податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про
зазначення  суми  податкового   боргу   Товариства   з   обмеженою
відповідальністю "Графі-Січ" в розмірі 56 344 грн. 35 коп. податку
на додану вартість із ввезених на територію України товарів  та  5
523 грн. 92 коп. мита та  такі  товари  та  встановлено  погашення
позивачем зобов'язань по векселям від 13.03.2004р. №  693136236644
та від 30.06.2004р. № 693136236654.
 
     При цьому судами в даних рішенні та ухвалі зазначено  про  не
порушення позивачем вимог п. 11.9.  ст.  11  Закону  України  "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , ст.  2  Закону  України
"Про операції з  давальницькою  сировиною  у  зовнішньоекономічних
відносинах" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
         та п. п.  13,  15,  17  Порядку  видачі,
обліку, відстрочення та  оплати  (погашення)  векселя  (письмового
зобов'язання), що видається суб'єктом  підприємницької  діяльності
при   здійсненні   операції   з    давальницькою    сировиною    у
зовнішньоекономічних відносинах, затвердженого  наказом  Державної
податкової   адміністрації   України   від   25.02.2002р.   №   83
( z0248-02 ) (z0248-02)
        ,  зареєстрованого  в  Міністерстві  юстиції   України
13.03.2002р. за № 248/6536 ( z0248-02 ) (z0248-02)
        .
 
     З вказаного  слідує  про  безпідставність  в  даному  випадку
надіслання відповідачем оспорюваних  позивачем  першої  та  другої
податкових вимог відповідно,  від  17.04.2006р.  №  1/434  та  від
26.05.2006р. № 2/604 із зазначенням аналогічної  суми  податкового
боргу та наслідків його несплати в попередніх  податкових  вимогах
при встановленні факту відсутності в останнього  такого  боргу  та
факту погашення податкових векселів.
 
     Також слід відмітити, що встановлення  в  податкових  вимогах
поширення права податкової застави на всі активи платника  податку
як наслідку несплати узгодженого податкового зобов'язання в даному
випадку  суперечить  рішенню  Конституційного   Суду   України   №
2-рп/2005 від 24.03.2005р. ( v002p710-05 ) (v002p710-05)
        , згідно якого поширення
права  податкової  застави  на  будь-які  види  активів   платника
податків,  яка  перевищує   суму   податкового   зобов'язання   чи
податкового боргу, може призвести до позбавлення  такого  платника
не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу  його
подальшу підприємницьку діяльність аж до  її  припинення,  а  тому
таке поширення порушує справедливе вирішення  питань  застосування
права податкової застави.
 
     Відповідно до ст. 200,  п.  2)  ч.  1  ст.  201  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         суд апеляційної інстанції  залишає  апеляційну  скаргу
без задоволення, а постанову або ухвалу  суду  -  без  змін,  якщо
визнає, що суд  першої  інстанції  правильно  встановив  обставини
справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм  матеріального
і процесуального права; підставами для зміни постанови або  ухвали
суду першої інстанції є: вирішення  не  всіх  позовних  вимог  або
питань.
 
     Залишаючи  без  змін  рішення  суду   першої   інстанції   та
доповнюючи його резолютивну частину  новими  абзацами  апеляційний
господарський суд фактично змінив  вказане  рішення,  вийшовши  за
межі передбаченої Кодексом адміністративного  судочинства  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         компетенції, однак це не призвело і не могло призвести
до неправильного вирішення справи.
 
     За  вказаних  обставин,   зважаючи   на   повноваження   суду
касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної  скарги,  в
даному випадку слід залишити її без  задоволення,  а  ухвалу  суду
апеляційної інстанції - без змін.
 
     Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221,  223,  224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , -
 
                             ухвалив:
 
     1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції в
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя без задоволення, а  ухвалу
Запорізького апеляційного господарського суду від  17.11.2006р.  у
справі № 11/459/06-АП - без змін.
 
     2. Ухвала набирає законної сили  з  моменту  проголошення  та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 -  237,  ч.  1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
 
     Судді (підпис) Голубєва Г. К.
 
     (підпис) Карась О. В.
 
     (підпис) Рибченко А. О.
 
     (підпис) Федоров М. О.
 
          Ухвала складена у повному обсязі 04.02.2008р.
 
     З оригіналом згідно
 
     Відповідальний секретар Міненко О. М.