Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. I.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 29.08.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. у справі № АС-11/356-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача - Якименко О. I.,

відповідача - Тисячник В. О., Шкриль Л. Г.,

встановив:

Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго", з урахуванням послідуючого уточнення, подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми від 03.07.2006р. № 0000992303/0/42953 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на дивіденди (авансовий внесок) в розмірі 455 543 грн. 67 коп., в т. ч. 151 847 грн. 89 коп. основного платежу та 303 695 грн. 78 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Сумської області від 29.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. у справі № АС-11/356-06 позов задоволено повністю.

При цьому як в позові, так і в судових рішеннях, оспорюване податкове повідомлення-рішення від 03.07.2006р. зазначено під № 0000992303/0/42953, тоді як у справі наявне податкове повідомлення-рішення від 03.07.2006р. під № 0000982303/0/42953, яке за своєю суттю повністю відповідає вимогам позивача та дослідженню судами попередніх інстанцій.

Судові рішення мотивовані тим, що нарахування до державного бюджету частини прибутку від частки, яка належить державі у статутному фонді підприємства, можливе лише у випадку ухвалення загальними зборами акціонерів рішення про порядок розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів); в статутному фонді позивача державна частка відсутня; щодо визначення фінансового результату діяльності та нарахування частини прибутку до бюджету позивачем було створено комісію по дооцінці придбаних векселів до справедливої вартості, яка в подальшому їх уцінила до вартості придбання внаслідок неможливості реалізації.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , п. 5.1. ст. 5, п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні у зв'язку з безпідставністю висновків відповідача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін як таких, що прийняті відповідно вимог чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 21.06.2006р. № 4029/233/23293513/60 про результати виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.01 по 31.12.2005р. в якому, зокрема, зазначено, що позивачем несплачено частину прибутку в розмірі 607 391 грн. 58 коп. за перший квартал 2005р. до державного бюджету та в порушення п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не було нараховано та сплачено податок на дивіденди (авансовий внесок) за перший квартал 2005р. в сумі 151 847 грн. 89 коп.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) визначено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу), а акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акцій, паїв), та їх дочірніх підприємствах зазначені відрахування проводяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Згідно пп. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів (пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 вказаного закону).

Порядок розподілу прибутку, строк та порядок в_8плати частки прибутку (дивідендів) відповідно до ст.ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) і п. 3 ч. 2 ст. 159 ЦК України (435-15) є компетенцією загальних зборів учасників. У разі, якщо більшістю голосів загальні збори акціонерів ухвалять рішення про порядок виплати частки прибутку (дивідендів): строки, суми, відсотки, тільки тоді можливе нарахування до державного бюджету частини прибутку від частки, яка належить державі у статутному фонді підприємства. Крім того, рішення про виплату дивідендів може прийматися лише у випадках, якщо вищим органом акціонерного товариства затверджені річні результаті діяльності акціонерного товариства.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. № 794 (794-2004-п) утворено Національну акціонерну компанію "Енергетична компанія України" у формі акціонерного товариства та передано в її статутний фонд пакет акцій, що належить державі в статутному фонді позивача.

Таким чином, господарюючі суб'єкти повинні сплачувати частину прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України, за умови наявності в їх статутному фонді державної частки (акцій, паїв), а не наявності у статутному фонді їх засновників такої частки.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми без задоволення, а постанову Господарського суду Сумської області від 29.08.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. у справі № АС-11/356-06 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .