Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадеєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

при секретарі: Капустинському М.В.

за участю представників:

УПФУ в Печерському районі м. Києва - Ріпи С.I.

ТОВ Аудиторська компанія "Апріорі-2002" - Топчія С.М.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 28 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року у справі №46/182-А за позовом товариства з обмеженою відповідальність Аудиторська компанія "Апріорі-2002" до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 року ТОВ Аудиторська компанія "Апріорі-2002" звернулось до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання нечинним рішення №1894 від 08 листопада 2005 року про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Свої позовні вимоги позивач обг_0унтував тим, що він є платником єдиного податку, тому відповідачем безпідставно донараховано внески до Пенсійного фонду у розмірі 32,3% від суми фактичних витрат на оплату праці.

Постановою господарського суду м. Києва від 28 квітня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі УПФУ в Печерському районі м. Києва просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 03.11.2005р. проведено перевірку правильності обчислення позивачем повноти нарахування зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки №3291 від 03.11.2005р. та донараховано позивачеві страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7484,55грн.

Рішенням УПФУ в Печерському районі м. Києва №1894 від 08.11.2005р. (а.с.7) на підставі п.4 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до позивача були застосовані фінансові санкції у сумі 1304,35грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач як платник єдиного податку відповідно до пункту 6 Указу Президента України № 727/98 (727/98) звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 відсотків від фактичних витрат на оплату праці працівників у зв'язку з тим, що цей збір він сплачує у складі сум єдиного податку.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 зазначеного Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

В ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яким разом із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зазначена обставина відповідно до ст.229 КАС України (2747-15) є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 28 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальність Аудиторська компанія "Апріорі-2002" до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про визнання нечинним рішення від 08 листопада 2005 року №1894 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.