Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Приватного підприємства інформаційно-консультаційного центру - юридичне бюро "Діалог" на постанову господарського суду Київської області від 14 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного господарського суду від 08 вересня 2006 року у справі №134/4-06 за позовом ПП IКЦ Юридичне бюро "Діалог" до управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про визнання вимоги про сплату боргу недійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство Iнформаційно-консультаційний центр - Юридичне бюро "Діалог" звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Василькові про визнання недійсною вимоги № 10-У-20 від 04.04.2006 р. про сплату боргу зі страхових внесків на суму 2100,07 грн.

Постановою господарського суду Київської області від 14 липня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Київського міжобласного господарського суду від 08 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПП IКЦ Юридичне бюро "Діалог" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу УПФУ у м. Василькові Київської області просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін як законні та обгрунтовані без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ПП IКЦ Юридичне бюро "Діалог" зареєстрований в якості платника страхових внесків до ПФУ 04.01.2003 р. УПФУ в м. Василькові. При цьому позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до акту № 14 від 01.03.2006 р. управлінням Пенсійного фонду у м. Василькові Київської області проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати позивачем внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2005 р. Перевірка проведена з відома керівника підприємства Кривши В.М. та головного бухгалтера Турчиної С.П. В ході перевірки встановлено, що за період з квітня по грудень 2005 року платником на фонд оплати праці не нараховувались страхові внески за тарифною ставкою 32,3%. Зокрема, не було нараховано страхові внески за липень 2005 р. в сумі 403,75 грн., серпень 2005 р. - 403,75 грн., вересень 2005 р. - 431,53 грн., жовтень 2005 р. - 431,53 грн., листопад 2005 р. - 431,53 грн., грудень 2005 р. - 431,53 грн. Таким чином, згідно акту перевірки виявлено заниження страхових внесків з квітня по грудень 2005 р. на суму 2533,64 грн. Акт перевірки підписаний головним бухгалтером та керівником позивача без зауважень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем надіслано позивачеві вимогу № 10-У-20 від 04.04.2006р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування загалом на суму 2100, 07 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії зазначеного Закону поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Згідно п. 1 ст. 14 Закону роботодавцями є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частиною 6 ст. 20 Закону передбачp1058ено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.

Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) для відповідних платників збору.

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

Стаття 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , передбачає, що для платників збору, визначених пунктом 1 ст. 1 цього Закону встановлюються ставка збору в розмірі 32 відсотки від об'єкта оподаткування.

Указ Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 (746/99) передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 %; до місцевого бюджету - 23 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов'язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини пов'язані зі сплатою податків, зборів інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не відносяться до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

За таких обставин позивач був зобов'язаний у 2005р. на загальних підставах нараховувати та сплачувати страхові внески за ставкою 32,3 відсотки від суми фактичних витрат на оплату праці своїх працівників.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства інформаційно-консультаційного центру - юридичне бюро "Діалог" відхилити, а постанову господарського суду Київської області від 14 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного господарського суду від 08 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.