К-37311/06 Про стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів - 29.01.2008 Прийняття

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2006 року у справі №2-27/11591-2006А за позовом державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" до Кримської регіональної митниці та управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, треті особи: виробничо-комерційна фірма "Веда" та прокурор Автономній Республіці Крим, про визнання нечинним талону відмови, стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів та спонукання до виконання певних дій, -

В липні 2006 року ДП "Сімферопольський виноробний завод" звернулося в суд з позовом до Кримської регіональної митниці (правонаступник Кримської митниці) та управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, в якому просило:

- визнати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України №600000001/6/00143, виданий Кримською митницею 03.07.2006р. нечинною;

- стягнути з держбюджету надмірно сплачену суму митних платежів та зборів у розмірі 23187,04грн., які були сплачені при митному оформленні товарів, що постачаються згідно з умовами контракту №2-06/1 від 01.02.2006р.

Справа № К-37311/06 Доповідач: Леонтович К.Г.

- зобов’язати Кримську регіональну митницю проводити митне оформлення товарів (спирту коньячного), що постачаються позивачем з Грузії згідно з умовами контрактів по визначеній у них ціні.

В процесі розгляду справи до участі в якості третіх осіб було залучено ВКФ "Веда" та прокурора Автономній Республіці Крим.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2006 року позов задоволено частково.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2006 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДП "Сімферопольський виноробний завод" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Кримська регіональна митниця просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на надану позивачем вантажно-митну декларацію митницею, відповідно до наказу Державної митної служби України від 12.12.2005р. №1227 "Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" (z1562-05) , був виданий талон відмови у митному оформленні.

Підставою для відмови ДП "Сімферопольський виноробний завод" у прийнятті до митного оформлення вантажно-митної декларації стала неможливість визначення митної вартості товару за методом №1, передбаченим статтею 266 Митного кодексу України (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) у зв'язку із наявністю у митного органу сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Таким чином, митна вартість товару, що зазначена у вантажно-митній декларації №600000001/6/005272 від 29.06.2006р. була визначена Кримською регіональною митницею за методом №2 - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" (1375-2003-п) у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням (з врахуванням умов поставки), що здійснюється згідно з Митним кодексом України (92-15) , може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України (92-15) .

Судами також встановлено, що переклад експортної вантажно-митної декларації №2006/0513 від 12.05.2006р. наданої позивачем зроблено не в повному обсязі, у рахунку припущені помилки у номері контракту, не вказані умови поставки, що не дає можливості віднести його до контракту та зв'язати з даним оформленням.

Сума, вказана у платіжних дорученнях на перерахування валютних коштів та від 15.05.2006р. №7, складає 24096,11 доларів США, що не збігається із сумою, яка вказана у рахунку. Також ця сума не збігається із 45% вартості товару, що передбачено умовами зовнішньоекономічного договору.

Таким чином, митна вартість товару, зазначеного у №600000001/6/005272 від 29.06.2006р. була визначена за методом №2 по рівню митної вартості ідентичних товарів. При цьому митний орган використовував цінову інформацію, яка була в наявності по оформленнях самого позивача та наведена у центральній базі даних Державної митної служби.

Статтею 82 Митного кодексу України передбачено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг. Наказом Державної митної служби України від 30.12.2003р. № 932 "Про затвердження Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг)" (z0066-04) визначений перелік причин та умови застосування тимчасової та неповної декларацій при декларуванні товарів, які застосовуються, крім іншого, у випадку, якщо виникають спірні питання при визначенні митної вартості товарів.

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що у позивача була можливість оформити товар із застосуванням тимчасової або неповної декларації без коригування митної вартості, але він самостійно заповнив вантажно-митну декларацію, сплатив передбачені законодавством України податки та збори.

Статтею 88 Митного кодексу України передбачено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом України (92-15) , незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Крім того декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України (92-15) , та надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 28.08.2003р. № 1375 (1375-2003-п) , митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України заявляється у вантажно-митній декларації згідно з Митним кодексом України (92-15) та іншими актами законодавства.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 02.12.2003р. № 828 "Про затвердження порядку заповнення декларації митної вартості" (z1192-03) позивач повинен був у графі № 5 ДМВ-2 №600000001/6/005442 вказати рішення митного органу, на підставі якого була визначена митна вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно митного оформлення ДМВ-2 до вантажно-митної декларації №600000001/6/005442 декларантом - ДП "Сімферопольський виноробний завод" було самостійно визначено митну вартість за методом № 2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Талон відмови та рішення про митну оцінку товарів є окремими та різними за своєю правовою природою документами та застосовуються при здійсненні різних за змістом митних процедур.

Рішення митного органу про здійснення митної оцінки відповідно до статті 264 Митного кодексу України є окремим актом ненормативного характеру та має бути самостійним предметом оскарження. Однак вимога про визнання недійсним рішення Кримської регіональної митниці про визначення митної вартості позивачем не заявлялася, тобто відсутня підстава для повернення ДП "Сімферопольський виноробний завод" коштів у сумі 23187,04 грн.

Докази визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товару суду надано не було.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав вважати неправомірними дії Кримської регіональної митниці щодо відмови у пропуску товарів на митну територію України відсутні та про правомірність нарахування і сплати митного збору за перебування товарів та інших предметів під митним контролем.

Разом з тим, помилковою є позиція суду першої інстанції про безпідставне проведення Кримською регіональною митницею оцінки вартості товару за методом №2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а також судом не враховано, що пеня у сумі 150,82 грн., яка вказана у гр.47 вантажно-митної декларації №600000001/6/005442 є митним збором за перебування товарів та інших предметів під митним контролем, нарахованим у відповідності із законодавством.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.