Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Лелюку О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про перерахунок пенсії за вислугу років, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про перерахунок пенсії за вислугу років. У позові він зазначав, що з 29 листопада 1999 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) . З 9 червня 2005 року, у зв'язку з перерахунком, розмір пенсії було збільшено до 910 грн. 58 коп. внаслідок підвищення заробітної плати працюючих державних службовців. З 12 липня 2005 року розмір пенсії було знижено до 815 грн. 99 коп. Вважаючи таке зниження розміру пенсії незаконним, позивач просив задовольнити його вимоги щодо перерахунку пенсії та збільшити її розмір.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва по перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині розрахунку середнього розміру надбавки за інтенсивність праці із загальної кількості осіб, які обіймають посаду завідуючого відділом, незалежно від отримання ними надбавки. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з липня 2005 року і січня 2006 року, виходячи із середнього розміру надбавки за інтенсивність праці, обрахованого з кількості осіб, які обіймають посаду завідуючого відділом та отримують таку надбавку. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_1 54 грн. 50 коп. судового збору.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 09 червня 2005 року розмір пенсії збільшено до 910 грн. 58 коп. в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців. При цьому перерахунку був застосований середній розмір надбавки за інтенсивність праці працюючих державних службовців в Бюро судово-медичних експертиз Миколаївського обласного управління охорони здоров'я - 32%, згідно довідки цієї установи про розмір заробітної плати завідуючого відділом.

З 12 липня 2005 року розмір пенсії було знижено до 815 грн. 99 коп., згідно з іншою довідкою Бюро судово-медичних експертиз Миколаївського обласного управління охорони здоров'я, в якій середній розмір надбавки визначався з врахуванням кількості осіб в установі, які обіймають відповідну посаду, незалежно від того, чи отримують вони таку надбавку чи ні.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що розмір пенсії був призначений виходячи з середнього розміру премій, які фактично були призначені працівникам відповідних посад Бюро судово-медичних експертиз, яку займав і позивач, а не з розрахунку штатної чисельності таких посад.

Витрати на судовий збір стягнуті вірно у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про перерахунок пенсії за вислугу років - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.