Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Київської міської державної адміністрації (далі – КМДА) до Партії "Руський блок", Міжнародної громадської організації "Реформація", Громадської Ради України, Конференції праці України, Прогресивної соціалістичної партії України про обмеження права на проведення масових акцій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Сидорчука Олександра Михайловича – представника Прогресивної соціалістичної партії України на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2007 року,

У жовтні 2006 року Київська міська державна адміністрація звернулась до суду з позовом до Партії "Руський блок", Міжнародної громадської організації "Реформація", Громадської Ради України, Конференції праці України, Прогресивної соціалістичної партії України про обмеження права на проведення масових акцій.

Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до інформації СБУ та МВС України, що була озвучена на робочій нараді КМДА, формуються групи людей, що мають намір прибути до Києва 14 жовтня 2006 року для вчинення фізичних протистоянь у зв’язку з проведенням вищезазначених масових акцій. Для уникнення протистоянь, порушень правопорядку, бійок під час акцій необхідно обмежити права відповідачів на мирні зібрання шляхом заборони проводити акції на вулиці Хрещатик та майдані Незалежності.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2007 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Прогресивна соціалістична партія України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам. Для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Аналіз наведених норм показує, що за вищезазначених умов суд може встановлювати обмеження в реалізації громадянами вказаних прав.

Судом першої інстанції встановлено, що заявки на проведення масових акцій в місті Києві, в одному і тому ж самому місці, в один і той же день та час було подано різними політичними партіями, громадськими організаціями, які мають протилежні політичні погляди на певні історичні події і які стосуються України, його народу, що може призвести до заворушень і злочинів, загрози здоров'ю населення, правам і свободам мешканців міста Києва.

Зазначеним обставинам суд дав правильну правову оцінку.

Згідно частини п’ятої статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

За таких обставин судами попередніх інстанцій правильно зроблено висновок, що такі обмеження встановлюються з метою забезпечення правопорядку, запобігання вчинення злочинів, охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод мешканців Києва, забезпечення нормального функціонування підприємств та установ, які розташовані на майдані Незалежності.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують зазначених висновків судів.

З огляду на викладене оскаржувані рішення судів ухвалені з дотриманням положень норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Сидорчука Олександра Михайловича – представника Прогресивної соціалістичної партії України залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.