Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), за участі третьої особи Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" (далі - ВАТ"Дніпропетровський центральний ринок"), про скасування актів індивідуальної дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2007 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про скасування актів індивідуальної дії.

Вимоги обґрунтовував тим, що наказом Фонду державного майна України від 17 червня 2005 року № 1547 на нього було покладено виконання обов'язків генерального директора ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" з метою створення в десятиденний термін комісії по інвентаризації майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок", здійснення його інвентаризації, складення акту приймання майна, надання його копії до Фонду державного майна України (п.2 наказу) та інше. На підставі зазначеного наказу 29 липня 2005 року з позивачем було укладено відповідну трудову угоду № 635.

Наказом Фонду державного майна України від 04 листопада 2005 року № 2922 за невиконання п.2 наказу ФДМУ від 17 червня 2005 року № 1547 позивачу була винесена догана.

17 квітня 2006 року наказом ФДМУ № 634 було скасовано дію наказу № 1547 від 17 червня 2005 року, розірвано трудову угоду, укладену з позивачем, та звільнено його з посади виконуючого обов'язки керівника виконавчого органу ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок".

Позивач просив суд скасувати накази ФДМУ від 04 листопада 2005 за № 2922 та від 17 квітня 2006 року за № 634 і поновити його на займаній раніше посаді.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2007 року апеляційна скарга ФДМУ задоволена частково, постанова суду першої інстанції скасована, провадження по справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначений спір не відноситься до спорів адміністративної юрисдикції, а тому не може вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок відповідає обставинам справи та нормам процесуального і матеріального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 були заявлені вимоги про скасування наказу Фонду державного майна України, яким йому оголошено догану, наказу про розірвання трудової угоди та звільнення з посади виконуючого обов'язки керівника виконавчого органу ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок". Крім того, позивач просив поновити його на цій посаді, зобов'язати ФДМУ виконувати обов'язки, передбачені КЗпП України (322-08) та трудовою угодою.

В їх обґрунтування позивач посилався на те, що наказом голови Фонду державного майна на нього було покладено виконання обов'язків генерального директора ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок", на підставі якого була укладена трудова угода.

Оголошення догани за невиконання трудових обов'язків, скасування наказу про призначення на посаду і розірвання трудової угоди позивач вважає незаконним, оскільки підстав для цього не було.

Виходячи з підстав і предмету заявленого позову, між сторонами виник трудовий спір, вирішення якого має проводитись на підставі ЦПК України (1618-15) , як це визначено статтею 15 цього Кодексу, згідно із якою в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що між сторонами виник спір, який не відноситься до компетенції адміністративного суду, яка встановлена у статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції відповідно до статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України правильно закрив провадження у справі та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, підстав для її скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.