Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до судді Тернопільського міськрайонного суду Підлісної Ірини Миколаївни про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 7 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2006 року

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до судді Тернопільського міськрайонного суду Підлісної І.М. про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовує тим, що суддею міськрайонного суду Підлісною І.М. було прийнято рішення від 26 січня 2005 року по справі №2-25/05 яке є незаконним, оскільки під час слухання справи суддя неодноразово порушувала процесуальні права відповідача, зокрема, не давала можливості ознайомитися з протоколом судового засідання, не роз'яснила рішення та не в повному обсязі з'ясувала всі обставини справи. В зв'язку з чим рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2006 року, у відкритті провадження відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та другої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані рішення і дії судді у цивільній справі повинні переглядатися в апеляційному чи касаційному порядку в цій же справі.

Такий висновок відповідає нормам матеріального та процесуального права та обставинам справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив визнати дії судді щодо винесення рішення в цивільній справі неправомірними, скасувати це рішення та відшкодувати моральну шкоду.

Однак перевірка правомірності рішення суду в цивільній справі, в тому числі його скасування, належить виключно до компетенції цивільних судів вищих інстанцій.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що таке рішення та дії, пов'язані з ним, не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту наведеної норми випливає, що якщо вимога про визнання рішення чи дій неправомірними не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому й вимога про відшкодування шкоди також не підлягає розгляду в порядку цього судочинства.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення судів ухвалені з дотриманням положень матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.