К-20794/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 29.01.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції в Донецькій області на постанову Господарського суду Донецької області від15.02.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від04.04.2006 посправі№2/392а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка"

до Селидівської об’єднаної державної податкової інспекції в Донецькій області (правонаступника Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги (зі змінами та уточненням) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Красноармійської ОДПІ (далі–ОДПІ):

від26.08.2005 №0000612640/0 (вих №4584/10/26);

від04.10.2005 №0000612640/1 (вих. №5576/10/26);

від13.12.2005 №0000612640/2 (вих. №6998/10/26), якими на підставі пп."б" 4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп.7.2.1 пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 435000грн., (у тому числі - основний платіж – 290000грн. штрафна санкція – 145000грн.).

Постановою Господарського суду Донецької області від15.02.2006 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від04.04.2006 посправі№2/392а – позов задоволено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки в податкових накладних від30.06.2004 №6/2 та від30.07.2004 №36 заповнені всі обов'язкові реквізити, у тому числі - і рядок "опис, номенклатура поставки товарів (робіт, послуг), одиниця виміру товару його кількість (об'єм, обсяг)", а саме зазначена номенклатура товару - струмознімачі ТС-150 (у податковій накладній від30.06.2004 №6/2 у кількості 276шт. по ціні 2900грн. за одиницю на загальну суму 960480грн., у тому числі ПДВ - 160080грн.; у податковій накладній від30.07.2004 №36 у кількості 224шт. по ціні 2900грн. за одиницю на загальну суму 779520грн., у тому числі ПДВ -129920грн. ). І відповідно то встановленого судом зазначено, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин) та нормативно-правові акти, які регулюють порядок виписування податкової накладної, не пов'язують недійсність податкової накладної з невідповідністю зазначених в ній даних; тим, що задекларовані в вантажно-митних деклараціях товари вивезені за межі митної території України, про що свідчать відмітки на вантажно-митних деклараціях; тим, що відповідачем не надано доказів того, що зразки, які були предметом експортного дослідження, вилучались у позивача при здійсненні ним саме цієї експортної операції.

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок місцевого господарського суд.

При цьому судами встановлено, що за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки від23.08.2005 №47/26-2-32011542 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ"Донбасвуглепереробка" за період з 01.03.2004 по 31.08.2004 складено Акт від23.08.2005 №47/26-2-32011542 де зазначено, що позивачем в порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3 пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 290000грн. по податковим накладним, отриманим від ПП"ТК"Варис", в яких номенклатура товару не відповідає дійсності (згідно податковим накладним номенклатура товару визначена як "СтрумознімачТС-150"), що призвело до завищення податкового кредиту в певних податкових періодах за червень2004року - на 160080грн. та за липень2004року - на 129920грн.

В Акті перевірки також зазначено, що експортована продукція зазначена як "СтрумознімачТС-150" ідентична контрольним зразкам, по яким проведена експертиза Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та по результатам якої зроблено висновок №1360/1361 від31.03.2005 комплексної криміналістичної експертизи по кримінальній справі.

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, де було залишено без змін.

Підставою ж нарахувань стали ті обставини, що позивач придбав струмознімачі ТС-150 у ПП"ТК"Варис" на загальну суму 1740000грн., (у т.ч. ПДВ на суму 290000грн.), за договорами купівлі-продажу:

від21.06.2004 №Вр11, (відповідно до специфікації від21.06.2004 та накладної від30.06.2004 №6/2, податкової накладної від30.06.2004 №6/2) у кількості 276шт. за ціною 2900грн. на загальну суму 960480грн., у тому числі ПДВ - 160080грн.;

від19.07.2004 №Вр24, (відповідно до специфікації від19.07.2004 та накладної від30.07.2004 №25, податкової накладної від30.07.2004 №36 у кількості 224шт. за ціною 2900грн. на загальну суму 779520грн., (у тому числі ПДВ – 129920грн.)

Згідно податкових накладних від30.06.2004 №6/2 та від30.07.2004 №36 суми податку на додану вартість в розмірі 16080грн. та 129920грн. позивачем було відображено у книгах обліку придбання товарів (робіт, послуг) та включено до податкового кредиту до податкових декларації з податку на додану вартість за червень2004року та за липень2004року.

Відповідно пославшись на пп.7.2.1 5 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суди визнали, що податковий кредит сформовано позивачем за податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону (опис (номенклатуру товарів (робіт, послуг), їх кількість (обсяг, об'єм).

Щодо порушень ТОВ"Донбасвуглепереробка" п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на які зазначено в акті перевірки, судами не прийняті доводи та посилання КрасноармійськоїОДПІ на висновок криміналістичної експертизи від31.03.2005 №1360/1361, оскільки на думку судів Закон України"Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та нормативно-правові акти, які регулюють порядок виписування податкової накладної, не пов'язують недійсність податкової накладної з невідповідністю зазначених в ній даних. Такі наслідки можуть мати місце лише у випадках, коли така податкова накладна видана особою, яка не зареєстрована в якості платника податку або в ній не заповнені обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону. Також суди звернули увагу на те, що зразки продукції не досліджувались через вивезення продукції за межі митної території України.

При цьому судами також встановлено фактичний рух товару і зазначено, що придбаний позивачем товар було передано ПП"ТК"Варис" на відповідальне зберігання відповідно до договору від21.06.2004 №11хр по актам приймання-передачі від30.06.2004, від30.07.2004.

А по актам повернення майна з відповідального зберігання від22.07.2004 та від20.08.2004 ПП"ТК"Варис" товар було повернуто ТОВ"Донбасвуглепереробка".

Згідно договорів комісії від12.07.2004 №12-07/04 та від12.08.2004 №37 ТОВ"Донбасвуглепереробка" ("Комітент") по актам приймання-передачі товару від22.07.2004 тавід20.08.2004 передав товар ТОВ"БрокБізнес" ("Комісіонер") для подальшої реалізації на експорт на суму не меншу 654623,20грн.

На виконання договору комісії ТОВ"БрокБізнес" ("Продавець") укладено контракти №1107/2004 від19.07.2004; №2208/2004 від16.08.2004 з іноземною фірмою (США) ("Покупець") згідно яких за вантажно-митними деклараціями від23.07.2004 №700000003/4/208831 та від21.08.2004 №70000000/4/210125 товар був вивезений за межі митної території України, що підтверджується відміткою митного органу.

Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від15.02.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від04.04.2006 посправі№2/392а відповідач (ОДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму пп.7.2.1, пп.7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку скаржника податкові накладні не відповідають вимогам цього Закону та не можуть бути використані, як звітні податкові документи, так як відсутність (незаповнення) хоча б одного реквізиту в податковій накладній лишає покупця права на включення у податковий кредит витрат по сплаті податку на додану вартість на підставі таких накладних, оскільки вони складені з порушенням порядку заповнення податкових накладних. Таким чином, скаржник наголошує, що у Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є пряма заборона на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість які не підтверджені відповідними податковими накладними.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив судові рішення залишити без змін, оскільки судами вірно встановлено, що товар, отримання яких підтверджується податковими накладними та вантажними митними деклараціями, у повному обсязі були вивезені за межі митної території України. Відповідно постанова та ухвала є вірними та обґрунтованими.

В судове засідання від відповідача також надійшло клопотання про зміну назви відповідача на підставі наказу ДПА України в Донецькій області від28.09.2006 №395, яким Красноармійську об’єднану державну податкову інспекцію було реорганізовано з виділенням з її складу відділень створення на їх базі самостійних податкових інспекцій-юридичних осіб. Відповідно Селидівську об’єднану державну податкову інспекцію визнано правонаступником прав та обов’язків Красноармійської ОДПІ згідно розподільного акту на території м.Селидове та м.Новоградівка і передані на облік судові справи відповідних платників податків.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.2.1. ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 (168/97-ВР) "Про податок на додану вартість" - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначен і окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1Закону).

Тому не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп.7.4.5Закону).

Відповідно датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1Закону).

Тобто, оскільки судами обґрунтовано встановлено факт продажу матеріальних цінностей, що підтверджено податковими накладними та проведення розрахунків за отриманий товар, що також підтверджується вантажними митними деклараціями, тому обґрунтування ДПІ (скаржника) щодо невідповідності податкових накладних повністю судами спростовано.

Відповідно згідно пп.7.2.1 5 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суди дійшли правомірного висновку стосовно того, що податковий кредит сформовано позивачем за податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (опис (номенклатуру товарів (робіт, послуг), їх кількість (обсяг, об'єм).

Таким чином необхідно зазначити, що законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також міри відповідальності в разі її відсутності. Тобто, недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені ДПІ в результаті перевірки позивача не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку судів, зробленого в результаті оцінки всіх доказів при ідентифікації контрагентів позивача та при достовірності підтвердження фактичності здійснення господарських операцій і сплати ПДВ із сум договорів.

Враховуючи зазначену вище норму пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в податкових накладних заповнені всі обов'язкові реквізити, у тому числі - і рядок "опис, номенклатура поставки товарів (робіт, послуг), одиниця виміру товару його кількість (об'єм, обсяг)", а саме зазначена номенклатура товару – струмознімачіТС-150. І тому необхідно зазначити, що суди в межах правових норм зазначили, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та нормативно-правові акти, які регулюють порядок виписування податкової накладної, не пов'язують недійсність податкової накладної з невідповідністю зазначених в ній даних; тому, що задекларовані в вантажно-митних деклараціях товари вивезені за межі митної території України, про що свідчать відмітки на вантажно-митних деклараціях.

З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі належних податкових накладних. Відповідно постанова Господарського суду Донецької області від15.02.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від04.04.2006 посправі№2/392а скасуванню не підлягає, як таке, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.