Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.І.

суддів: Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи - Президент України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, про скасування нормативно-правового акту, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України, треті особи - Президент України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, про скасування нормативно-правового акту, як такого, що суперечить Конституції України (254к/96-ВР) .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року відмовлено у відкритті провадження.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2006 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі ухвалами судів, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів і постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суду України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав до суду позов, в якому просив визнати п. 3 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України" таким, що суперечить Конституції України (254к/96-ВР) .

Колегія суддів погоджується з висновками судів, які відмовляючи у відкритті провадження, виходили з того, що на дану справу, яка віднесена до юрисдикції Конституційного Суду України, компетенція адміністративних судів не поширюється.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи - Президент України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, про скасування нормативно-правового акту - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.