Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Каліушко Ф.А.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року

та постанову господарського суду міста Севастополя від 20.09.2006 року

у справі № 20-3/217-12/138

за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Федеральне державне унітарне підприємство "13 судоремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (далі – ФДУП "13 судоремонтний завод Чорноморського флоту") звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі – ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002302310/09961/23-0 від 18.12.2003 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 20.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року, позовні вимоги задоволено, з огляду на безпідставність визначення повторно податкового зобов’язання, яке було угоджене в адміністративному порядку.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя оскаржила їх у касаційному порядку, мотивуючи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема п. п. 7.3.1, п. п. 7.3.4 п. 7.3, п. п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведено документальну позапланову перевірку ФДУП "13 судоремонтний завод Чорноморського флоту" з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої 15.12.2003 року складено акт № 5652/23-423/10, яким встановлено завищеною суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2000 року на 76467,00 грн., за січень 2001 року на 302027,00 грн., за березень 2001 року на 3169,00 грн.

На підставі зазначеного акта 18.12.2003 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002302310/0/9961/23-0.

Судами встановлено, що на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення податкові зобов’язання за вказаний період були узгоджені в апеляційному порядку згідно з рішенням ДПА України від 14.11.2001 року № 7283/6/25-0115 та листа ДПА від 13.12.2001 року № 77990/6/25-0115.

З огляду на те, що скарга позивача була задоволена ДПА України з підстав пропуску строку розгляду такої скарги ДПА у м. Севастополі, а не по суті порушень податкового законодавства, відповідачем повторно визначено позивачу податкове зобов’язання.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкові повідомлення.

Відповідно до п. п. "б" п. п. 6.4.1, 6.4.3 п. 6.4 ст. 6 зазначеного Закону податкові повідомлення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок його адміністративного оскарження. У випадках, визначених підпунктом "б" п. п. 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу. Аналогічні положення містяться і в п. п. "б" п. 6.1, п. 6.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253 (z0567-01) .

Разом з тим приписами зазначеного Закону не передбачено підстав для повторного визначення платнику податків податкового зобов’язання після скасування рішення контролюючого органу про визначення такого зобов’язання з підстав порушення процедури адміністративного оскарження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби, мають право, зокрема, здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів.

Періодичність таких перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень встановлюється відповідно до законодавства.

Так, Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності (817/98) " передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб’єктом підприємницької діяльності норм законодавства; суб’єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов’язкової звітності; виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов’язкової звітності; суб’єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб’єктом підприємницької діяльності, якщо суб’єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту; проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Однак, відповідачем, в порушення вимог Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" не надано доказів наявності підстав для проведення повторної документальної перевірки ФДУП "13 судоремонтний завод Чорноморського флоту".

На підставі викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002302310/09961/23-0 від 18.12.12003 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року та постанова господарського суду міста Севастополя від 20.09.2006 року у справі № 20-3/217-12/138 прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року та постанову господарського суду міста Севастополя від 20.09.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .