Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Дашківській О.Є.,

за участю представника позивачаОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 26.04.2006р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 06.07.2006р. по справі за позовом ОСОБА_2до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у переводі на пенсію державного службовця, -

У квітні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у переводі на пенсію державного службовця.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 26.04.2006р. позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області неправомірними. Зобов'язано посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області призначити ОСОБА_2пенсію державного службовця та провести перерахунок пенсії починаючи з 01.04.2005р.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 06.07.2006р. апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області було відхилено, а постанову Старобільського районного суду Луганської області від 26.04.2006р. залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Старобільського районного суду Луганської області від 26.04.2006р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 06.07.2006р. скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач з 1966 року по 1995 рік працював у державних установах, на посадах віднесених до державної служби. З 1995 року по 2002 рік працював начальником Старобільського районного вузлу зв'язку та з цієї ж посади пішов на пенсію. Оскільки посада начальника вузлу зв'язку не відноситься до посад державних службовців, органами пенсійного фонду України було призначено позивачу пенсії за віком. Оскільки на думку позивача, він має право на пенсію державного службовця, ОСОБА_2 звернувся до суду.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції від 07.06.2001р., яка діяла на момент виходу позивача на пенсію) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців.

Згідно частини 1 статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, право на призначення пенсії державного службовця в осіб, які мають не менше 20 років стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" в редакції від 16.01.2003р., на яку посилається позивач, вимагаючи переводу на пенсію державного службовця, виникає лише з часу введення в дію змін, передбачених цим Законом, тобто з 16.01.2003 року.

Оскільки позивач звільнився з роботи, в зв'язку з виходом на пенсію, в червні 2002 року, то органи Пенсійного фонду України, при призначенні пенсії за віком, діяли в межах наданої компетенції та у відповідності до вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вийшов на пенсію за віком, його вимоги щодо перерахунку пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" є безпідставними, оскільки пенсія державного службовця йому не призначалася взагалі.

Обставини справи встановлені судами повно і правильно, але судами невірно застосовано норми матеріального права, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області задовольнити.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 26.04.2006р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 06.07.2006р. по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у переводі на пенсію державного службовця - скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у переводі на пенсію державного службовця - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.