Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БившевоїЛ.І., КостенкаМ., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу №25/377а за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Краматорську Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від11.01.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від10.04.2006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашкомплект"

до Державної податкової інспекції в м.Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Краматорську (далі–ДПІ): від15.07.2004 №0000122332/0/33689/10/23-113, №0000112332/0/33690/1023-113 та від13.08.2004 №0000112332/1/41427/10/23-113, №0000122332/1/41428/10/23-113.

Постановою Господарського суду Донецької області від11.01.2006 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від10.04.2006 по справі№25/377а – позов задоволено.

При цьому судом встановлено наступне:

27.09.2002 було проведено тематичну позапланову перевірку позивача з питань обґрунтованості пред'явленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за травень2002року, та складено Акт від27.09.2002 №455/23-114-6, де зазначено, що порушень податкового законодавства з боку позивача по взаємовідносинам з ПП"Сінхрон" не встановлено. В Акті зазначено, що до Слов'янськоїОДПІ направлений запит на проведення зустрічної перевірки взаємовідносин позивача з ПП"Сінхрон", а також те, що висновки даної перевірки можуть бути переглянуті після отримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок. Доказів отримання відповідачем відповіді Слов'янськоїОДПІ на запит судами не встановлено.

15.07.2004 проведена позапланова перевірка позивача з питання взаєморозрахунків з ПП"Сінхрон" за травень2002року, про що був складений Акт від15.07.2004 №14/111-1-25328457, де зазначено, що позивач у травні2002року включив до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 177065,26грн. за податковими накладними, які видані ПП"Сінхрон", свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано рішенням Київського районного суду м.Донецька від07.04.2003 із 19.02.2002, тобто податкові накладні на зазначену суму видані особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ. Даний факт є порушенням пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі зазначеного Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від15.07.2004: №0000122332/0/33689/10/23-113, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 12037,26грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 6018,63грн., усього в сумі 18055,89грн. та №0000112332/0/33690/1023-113, яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень2002року в розмірі 165028грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 2231,83грн., оскільки податок на додану вартість був позивачу частково відшкодований у розмірі 4463,66грн.

Позивач оскаржив повідомлення-рішення в адміністративному порядку, де скарга була залишена без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення: від13.08.2004 №0000122332/1/41428/10/23-113, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 12037,26грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 6018,63грн.; №0000112332/1/41427/10/23-1, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2002року на суму 165028грн. та застосовані та застосовані фінансові санкції у сумі 2231,83грн., оскільки податок на додану вартість був позивачу частково відшкодований у розмірі 4463,66грн.

Підставою нарахувань податкових зобов’язань та штрафних санкцій стали ті обставини, що позивачем та ПП"Сінхрон" був укладений договір від26.03.2002 №03-41 на поставку товару та отримані податкові накладні, на підставі яких позивачем у травні2002року включений до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 177065,26грн.

Також судом встановлено, що рішення Київського районного суду м.Донецька від07.04.2003, яким анульовано статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП"Сінхрон" із 19.02.2002 – ухвалою Київського районного суду м.Донецька від30.07.2004 переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано. Доказів виконання даного рішення у частині анулювання свідоцтва платникаПДВ та виключення ПП"Сінхрон" з реєстру платниківПДВ на підставі цього рішення до суду не надано.

При цьому встановлено, що свідоцтво платникаПДВ ПП"Сінхрон" анульовано 15.04.2003 на підставі рішення Господарського суду Донецької області від15.04.2003 у справі №3/33в про скасування державної реєстрації ПП"Сінхрон". Дане підприємство знято з податкового обліку також 15.04.2003 на підставі зазначеного рішення, про що складено акт анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Беручи до уваги викладене, суди визначились, що податкові накладні, податок на додану вартість по яким ДПІ виключила з податкового кредиту позивача, були складені ПП"Сінхрон" у травні2002року коли це підприємство було зареєстровано у встановленому порядку у якості платникаПДВ та включене до Державного реєстру платниківПДВ, тобто ці податкові накладні складені платникомПДВ. Відповідно посилаючись на норми ст. 7 та ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" суди прийшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому підставність їх задоволення.

Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від11.01.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від10.04.2006 по справі№25/377а відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість". Приймаючи оскаржувані постанову та ухвалу суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що для включення податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо наведених позивачем підстав, а саме: здійснення операції з придбання товарів (послуг), належним чином оформлених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість. На думку скаржника судом не прийнято до уваги той факт, що фактично позивач не розрахувався з ПП"Сінхрон" у повному обсязі. Сплата по векселю, який був виписаний позивачем, неможлива, оскільки рішенням Господарського суду Донецької області від15.04.2003 по справі№3/33в державна реєстрація ПП"Сінхрон" скасована, а рішенням Київського районного суду м.Донецька від07.04.2003 анульовано статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП"Сінхрон" із 19.02.2002, тому податкові накладні на загальну суму ПДВ 177065,26грн., виписані особою, що не зареєстрована як платник ПДВ у порядку, передбаченому ст.9 України "Про податок на додану вартість" і тому фактично, податок на додану вартість до Державного бюджету не надходив, тому у позивача були відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП"Сінхрон".

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив судові рішення залишити без змін, так як податковий кредит позивача був сформований, коли ПП"Сінхрон" було зареєстровано у встановленому порядку у якості платникаПДВ та включене до Державного реєстру платниківПДВ, а суму договору було сплачено у повному обсязі згідно платіжного доручення від13.06.2002 №258 та акту прийому-передачі векселів від31.01.2003.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №198 "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата оплати, або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на податки, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7Закону).

З огляду на наведені норми Закону, та беручи до уваги, що податкові накладні були складені ПП"Сінхрон" у травні2002року коли підприємство було зареєстровано у встановленому порядку у якості платника ПДВ та включене до Державного реєстру платників ПДВ, тобто ці податкові накладні складені платником ПДВ, необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення про те, що позивачем податковий кредит був сформований правомірно.

Також суд касаційної інстанції погоджується із правомірним включенням ПДВ, оскільки платником податку має бути виконані умови щодо сплати ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які використовуватимуться для ведення власної господарської діяльності, та наявності податкової накладної, оформленої належним чином (пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". І податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп.7.2.3. п.7.2 ст.2 цього Закону). Відтак, віднесення позивачем витрат по сплаті ПДВ за придбані товари до податкового кредиту за травень2002року повністю відповідає вимогам пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

А оскільки згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надане виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Тому, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що рішення суду, на яке посилається відповідач та на підставі якого анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП"Сінхрон", скасоване ухвалою Київського районного суду м.Донецька від30.07.2004 за нововиявленими обставинами, тому податкові накладні могли бути підставою для висновку, зробленого в результаті оцінки всіх доказів при достовірності підтвердження фактичності здійснення господарських операцій і сплати ПДВ із суми договору.

Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача відсутні законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача по ПДВ з підстави скасування державної реєстрації ПП"Сінхрон"., а тому прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства України, так як віднесення позивачем до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ за придбані у ПП"Сінхрон" товари повністю відповідає вимогам зазначеного Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Донецької області від11.01.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від10.04.2006 по справі№25/377а належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від11.01.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від10.04.2006 посправі№25/377а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.